Сім’я Оппенгеймів

Вiн сидить прямо, випнувши груди, уперши червонi, вкритi рудим пушком руки в стегна, твердо витрiщившись тьмяно-блакитними очима на Франсуа, намагаючись обiйтися найменшою кiлькiстю незграбних рухiв. Ректор Франсуа мимоволi шукае очима шаблю на боцi нового вчителя. Бернд Фогельзанг – зросту невеликого, але недостатню статурнiсть вiн надолужуе подвоеною молодцюватiстю. Пшенично-бiлявi вусики вiддiляють верхню частину обличчя вiд нижньоi, довгий рубець розсiкае на двi частини праву щоку, рiвний продiл дiлить волосся.

Вже в першi своi вiдвiдини два днi тому, коли Бернд Фогельзанг знайомився з ректором Франсуа, вiн винiс досить невтiшне враження вiд цiеi гiмназii. Те, що вiн устиг побачити, пiдтверджувало його сумнi передчуття. З усього персоналу йому сподобався лише педель[3 - Педель – наглядач за студентами.] Меллентiн. Педель стояв, виструнчившись перед новим учителем. «Служив?» – спитав його Бернд Фогельзанг. «У 94-му полку, – вiдповiв педель Меллентiн, – тричi поранений». – «Дуже добре», – похвалив Фогельзанг.

Ректор Франсуа привiтно усмiхнувся йому з-за густих бiлих вус. Фрау Франсуа наказала йому бути обережним з новим учителем i встановити з ним добрi вiдносини. Не можна сказати, щоб це легко давалося пановi Франсуа. Манера говорити, наче обрубуючи слова, бiдна, сукувата, штампована мова нового вчителя, заяложений словник газетних передовиць були глибоко огиднi ректоровi.

Новий вчитель рiзким рухом обернувся до прекрасного старовинного мармурового бюста, до потворноi, найрозумнiшоi голови письменника i вченого Франсуа Марi Аруе Вольтера.

– Чи подобаеться вам цей бюст, колего? – ввiчливо спитав ректор.

– Менi бiльше подобаеться iнший, – розтягуючи слова i квакаючи по-схiднопрусському, навпрямець заявив новий учитель, вказуючи на бюст iншого потворного чоловiка – на голову прусського письменника i короля Фрiдрiха.

– Я розумiю, пане ректор, – продовжував вiн, – чому ви проти великого короля поставили погруддя його антипода. З одного боку, людина високого розуму в усiй ii величi, а з другого – iнтелектуальна бестiя в усiй ii жалюгiдностi. Велич нiмецького духу пiдкреслюеться цими контрастами. Але дозвольте, пане ректор, прямо вам сказати: менi було б неприемно цiлими днями мати перед очима морду цього галла.