Сім’я Оппенгеймів

Пан Франсуа усмiхався як мiг ввiчливiше. Важко було знайти спiльну мову з цим учителем.

– Напевне, нам час до класу, я хочу вас познайомити, – сказав вiн.

При входi ректора i нового вчителя учнi пiдвелися. Ректор Франсуа виголосив коротку промову, бiльше про покiйного доктора Гейнцiуса, нiж про доктора Фогельзанга. Вiн полегшено зiтхнув, коли дверi вiдокремили його вiд нового вчителя.

Поки ректор говорив, доктор Фогельзанг стояв виструнчившись, груди колесом, нерухомо втупивши вперед погляд тьмяно-блакитних очей.

Пiсля виходу Франсуа вiн сiв, усмiхнувся, намагаючись здаватися привiтним.

– Ну, хлоп’ята, – сказав вiн, – давайте знайомитися. – Покажiть-но, що у вас тут робиться.

Бiльшостi класу на перший погляд новий учитель не сподобався. Високий комiрець, конвульсiйна молодцюватiсть – це в пошанi у них. Провiнцiя, та ще й найглибша, – вирiшили вони. Але першi слова Фогельзанга не можна було назвати невдалими, тон був теж не гiрший.

Фогельзанговi пощастило. У класi якраз розбирали «Тевтобурзький бiй» Граббе, твiр нiмецького напiвкласика з першоi половини XIX столiття, твiр сирий, з фiлософського погляду слабенький, але пройнятий справжньою дикою силою, подекуди дуже образний.

Тевтобурзький бiй – це бучний виступ нiмцiв на арену iсторii, це перша велика перемога нiмцiв над галлами була улюбленою темою Бернда Фогельзанга. І ось вiн наводить порiвняння мiж оспiвуючими «Бiй» творами Граббе, Клопштака, Клейста. Запитань вiн майже не ставить, говорить сам. Вiн не з тих, хто спиняеться на тонкощах, його не цiкавлять, як покiйного Гейнцiуса, вiдтiнки, вiн намагаеться лише запалити клас своiм натхненням. Вiн тримае себе по-товариському, насамперед хоче встановити, наскiльки клас обiзнаний з патрiотичною поезiею. Хтось згадав про клействiський дикий гiмн «Нiмеччина своiм синам».

– Розкiшний вiрш! – вигукнув гаряче Фогельзанг.

Вiн знав його напам’ять i тут-таки продекламував кiлька сильних строф, сповнених безумноi ненавистi до галлiв:

Всi поляни, всi вiльнi мiсця

Забiлiть iхнiми костями;

Ким погребують ворон i лис,

Тих киньте на поживу рибам;

Загатiть iхнiми трупами Рейн;

Заставте його, iх костями затриманий,

Пiнячись, потекти круг провiнцii Пфальц

І бути там потiм кордоном.

Весела мисливська розвага, коли стрiльцi

Женуться слiдами вовка.

Вбийте його! На Страшному судi

Вас не спитають про пiдстави!

Фогельзанг екстатично славословив гiмн ненавистi.