Хіба ревуть воли, як ясла повні?

На час народження Панаса батько його був бухгалтером повiтового казначейства i мав чин колезького регiстратора (у тогочасному «табелi про ранги» – найнижчий чин 14 класу), трохи пiзнiше дещо просунувся по чиновних щаблях i обiймав посаду повiтового скарбничого. По протоптанiй батьком службовiй стежинi пiшли й сини: старший Панасiв брат Іван i молодший – Лука (ще один – наймолодший – Георгiй – у молодому вiцi попросився волонтером у вiйсько i згодом загинув на Росiйсько-турецькiй вiйнi).

У Миргородi Панас здобувае початкову освiту.

Услiд за новим призначенням, власне, службовим пiдвищенням Якова Григоровича, батька, сiм’я Рудченкiв у 1858 р. переiжджае у м. Гадяч. Тут 1862 р. Панас закiнчуе повiтове училище (вдруге закiнчуе третiй клас; враховуючи один початковий рiк у миргородському парафiяльному училищi, всього навчання Панас вiдбув п’ять рокiв). Невеликi статки багатодiтноi сiм’i не дозволяли здiбному хлопцевi вчитися далi; подальшу освiту, яку склали грунтовнi знання з фiнансовоi справи, а також з iсторii, культури, свiтовоi лiтератури, вiн у життi здобув самостiйно, поза будь-якими навчальними закладами.

Ще пiдлiтком, у 14-лiтньому вiцi, Опанас Рудченко вступае на службу – канцеляристом у гадяцький повiтовий суд. Згодом починаеться його самостiйна чиновна служба – у повiтовому скарбництвi (казначействi) Гадяча, далi – незначнi посади в таких же скарбництвах Прилук та Миргорода (де його введено в перший чин), нарештi – багатолiтня служба у губернському скарбництвi Полтави.

Перiод «повернення» у Миргород (з осенi 1867 до осенi 1871 р.) мав вирiшальне значення у його лiтературних пошуках: вiн продовжуе поетичнi та драматургiчнi спроби, пише першi оповiдання та створюе начерки кiлькох бiльших прозових творiв, упевнюючись у своему письменницькому покликаннi; очевидно, й вибiр псевдонiма стосуеться саме цього перiоду.

З 1871 р. усе подальше життя, офiцiйна служба та лiтературна праця Панаса Мирного пов’язанi з Полтавою.

У творчому планi надзвичайно плiдною для письменника постала перша половина 70-х рокiв, коли було написано оповiдання «Лихий попутав» (перший iз надрукованих – у 1872 р. – прозових творiв письменника), повiстi «П’яниця», «Лихi люди», створено першу редакцiю драми «Лимерiвна» (яка, закiнчена у 1883 р., надала одну з кращих ролей тогочасним акторкам i побувала на сценах багатьох украiнських театрiв уже у ХІХ – на початку ХХ ст.).