Повне зібрання творів

Спершу наставала черга лiхтарникiв Новоi Зеландii та Австралii. Запаливши лiхтарi, вони йшли спати. Пiсля них пускалися в танок лiхтарники Китаю i Сибiру. Потiм i цi непомiтно ховалися за лаштунки. Тодi наставала черга лiхтарникiв Росii та Індii. Далi – лiхтарникiв Африки i Європи. Згодом виходили на сцену лiхтарники Пiвденноi Америки. За ними вслiд – Пiвнiчноi Америки. І всi вони нiколи не помилялися в порядку свого виходу на сцену. Грандiозна вистава.

Тiльки лiхтарник единого лiхтаря на Пiвнiчному полюсi i його колега-лiхтарник единого лiхтаря на Пiвденному полюсi жили в лiнощах та недбальствi: вони працювали двiчi на рiк.

Роздiл XVII

Коли хочеш видаватися розумним, iнколи трапляеться трохи прибрехати. Я був не дуже чесний, розповiдаючи вам про лiхтарникiв. Я ризикую дати хибне уявлення про нашу планету тим, хто не знае ii. Люди на Землi займають дуже мало мiсця. Якби два мiльярди жителiв Землi стали, збившись докупи, немов на мiтингу, вони б легко помiстилися на майданi завдовжки двадцять миль i завширшки двадцять миль.

Людство можна було б зосередити на найменшому острiвцi Тихого океану.

Дорослi, звичайно, не повiрять вам. Вони вважають, нiби займають багато мiсця. Їм мариться, нiби вони не менш важливi, нiж баобаби. Тож порадьте iм зробити пiдрахунок. Дорослi обожнюють цифри, i ця пропозицiя сподобаеться iм. Але не марнуйте свого часу на цю марудну роботу. В цьому немае потреби. Ви ж вiрите менi.

Маленький Принц, опинившись на Землi, дуже здивувався, не побачивши нiкого.

Вiн уже злякався, що помилився й потрапив не на ту планету, як раптом у пiску ворухнувсь жовтий, наче мiсяць, обручик.

– Добрий вечiр! – про всяк випадок привiтався Маленький Принц.

– Добрий вечiр, – вiдповiла змiйка.

– На яку я планету впав? – запитав Маленький Принц.

– На Землю, в Африцi, – вiдповiла змiйка.

– Ох!.. Тож на Землi нiкого немае?

– Тут пустеля. В пустелях немае нiкого. Земля велика, – вiдповiла змiйка.

Маленький Принц сiв на камiнь i звiв очi до неба:

– Я запитую себе, – мовив вiн, – чи справдi зорi сяють тому, щоб кожен мiг коли-небудь знову знайти свою.

Поглянь на мою планету. Вона якраз над нами… Але ж яка далека!

– Гарна, – похвалила змiйка. – Чого ти прибув сюди?

– Я не порозумiвся з однiею квiткою, – вiдповiв Маленький Принц.

– Ух! – зiтхнула змiйка.

Обое замовкли.

– А де люди? – нарештi озвався Маленький Принц. – У пустелi трохи самотньо.