Повне зібрання творів

Географ раптом стрепенувся:

– Стривай, ти ж прибув здалеку! Ти дослiдник! Ти опишеш менi свою планету!

Географ, розгорнувши реестр, заточив олiвець. Розповiдi дослiдникiв записують спершу олiвцем. А щоб записати чорнилом, чекають, поки дослiдник подасть докази.

– Ну? – заохочував географ.

– Ох! У мене, – вiдповiв Маленький Принц, – не дуже цiкаво, бо все малесеньке. Я маю три вулкани. Два вулкани дiють, один погас. Але ж нiколи не знаеш, що може трапитися.

– Нiколи не знаеш, – повторив географ.

– А ще я маю квiтку.

– Ми не рееструемо квiтiв, – мовив географ.

– Чому? Ця квiтка найгарнiша!

– Квiти ефемернi.

– Що означае «ефемернi»?

– Книги з географii, – пояснював географ, – найцiннiшi з усiх книжок. Вони нiколи не стають застарiлi. Яка-небудь гора вкрай рiдко зрушуе з мiсця. Океан украй рiдко висихае. Ми пишемо про вiчне.

– Але згаслi вулкани можуть прокинутись, – урвав його Маленький Принц. – Що означае слово «ефемерний»?

– Згас вулкан чи прокинувся, нам, географам, байдуже.

– Але що таке «ефемерний»? – повторив Маленький Принц, що нiколи не зрiкався свого вже поставленого запитання.

– Це слово означае: такий, якому невдовзi загрожуе зникнення.

– Моiй квiтцi невдовзi загрожуе зникнення?

– Звичайно.

«Моя квiтка ефемерна, – подумки сказав собi Маленький Принц, – i мае лише чотири колючки, щоб боронитися вiд свiту! А я покинув ii самотню на своiй планетi!»

У серцi Маленького Принца вперше озвався жаль.

– Що ви порадите вiдвiдати? – запитав вiн.

– Планету Земля, – навiть не вагався географ. – Про неi ходять добрi чутки.

Маленький Принц покинув планету географа, думаючи про свою квiтку.

Роздiл XVI

Отже, сьомою планетою була Земля.

Земля – не абияка планета! На нiй е сто одинадцять королiв (не забуваючи, звичайно, й негритянських царикiв), сiм тисяч географiв, дев’ятсот тисяч бiзнесменiв, сiм iз половиною мiльйонiв пиякiв, триста одинадцять мiльйонiв марнославних – тобто приблизно два мiльярди дорослих.

Щоб дати вам уявлення про розмiри Землi, я скажу, що до винаходу електрики на цiй планетi, на всiх шiстьох континентах, доводилось утримувати справжне вiйсько з чотирьохсот шiстдесятьох двох тисяч п’ятисот одинадцятьох лiхтарникiв.

Якщо дивитися здалеку, видовище було неперевершеним. Рухи того вiйська були впорядкованi, наче в оперного балету.