Повне зібрання творів

Той, хто корився, був облещений похвалами того, хто командував ним. Йому вiдкривалися джерела радостi. А той, хто командував, був щасливий показати свою могутнiсть, звеличуючи свого пiдлеглого. А той пропускав його вперед пiд час усiх бенкетiв, щоб старший сiв першим.

– І це не тому, що вони були дурнi, – казав батько. – А тому, що слова мови не несли нiчого, що було б варте цiкавостi. Навчися не дослухатися до словесного вiтру й мiркувань, якi дають людям змогу помилятися. Навчися дивитися далi. Адже iхня ненависть не безглузда.

Якщо кожен камiнь не буде на своему мiсцi, немае храму. А якщо кожен камiнь на своему мiсцi й служить храмовi, тодi мае значення тiльки тиша, що народжуеться з них, i молитва, яка твориться там. А хто слухае, коли озиваеться камiння?

Ось чому я не цiкавився проблемами моiх полководцiв, що приходили до мене й благали шукати в дiях людей причини iхнiх незгод, щоб я вiдновив лад своею справедливiстю. Але в тишi своеi любовi я пройшов крiзь табiр i бачив, як вони ненавидять один одного.

Потiм покинув табiр, щоб розповiсти про все Боговi на молитвi:

«Господи, тi, що подiляються, вже не будують iмперii. Адже хибно вважати, нiби вони припиняють будувати через те, що подiленi. Дай менi настанови про башту, будувати яку треба закликати iх i яка дасть iм змогу вiддавати себе пiд час працi, дарма що в кожного рiзнi сподiвання. Башту, яка полонить усе iхне ество i наповнить кожного бажанням пiклуватися про неi в усiй ii величi. Мiй плащ надто короткий, i я поганий пастир, що не вмiе зiбрати всiх людей пiд свое крило.

І вони ненавидять один одного, бо iм холодно. Адже ненависть – це завжди невдоволення. Всяка ненависть мае глибокий сенс, який домiнуе над нею. Рiзнi трави ненавидять одна одну й пожирають одна одну, але не одне дерево, де кожна гiлка приростае процвiтанням iнших гiлок. Дай менi шматочок твого плаща, щоб я зiбрав пiд ним своiх воiнiв, хлiборобiв, учених, чоловiкiв, дружин i навiть заплаканих дiтей…»

XVI

Отже, про чесноту.

Моi полководцi з притаманною iм несхитною тупiстю прийшли розмовляти зi мною про чесноту:

– Бач, – казали вони менi, – iхнi звичаi розбещуються. Саме тому й розпадаеться iмперiя. Закони мають бути суворiшi, слiд запровадити жорстокi покарання. І стинати голови тим, хто не виконуе обов’язку.

А я собi думав:

«Мабуть, i справдi треба стинати голови. Але чеснота – це передусiм наслiдок. Гнилизна моiх людей – це передусiм гнилизна iмперii, яка засновуе людей.