Визволення. Роман мілин

Звук усе дужчав, потiм на мить стих, i натягнута снасть брига жалiбно забринiла, вторячи погрозливому гурчанню вiтру. Поволi великi й довгi хвилi вкрили поверхню води. За хвилину щось величезне й неспокiйне вискочило з темряви на море, розбурхуючи на ньому синясту пiну. Перша хвиля шквалу обдала бриг колючим дощем i бризками. Наче переможене дужим приступом, судно на мить застигло на мiсцi, здригаючись вiд вершечкiв щогл до кiля, а в темнiй височинi несамовито тiпалися й лопотiли вiтрила. Нараз обидва марселi надулися з подвiйним гарматним пострiлом, i бриг похилився набiк.

Шоу з усього маху впав на люк, а Лiнгард, схопившись за бильця з надвiтряного боку, вiдчув, як судно рванулося вперед. Палуба вирiвнялась, i бриг пiшов, полегшуючи натиск вiтру на надуту поверхню вiтрил. Тiльки iдеальнi лiнii судна i досконала форма його корпусу врятували вiтрила, а може й снастi, даючи спроможнiсть майже перекинутому бригу з блискавичною швидкiстю прокладати собi шлях. Лiнгард глибоко зiтхнув i трiумфально закричав до Шоу, що борсався пiд вiтром i дощем, намагаючись добутися до свого командира:

– Усе гаразд.

Витримав!

Шоу спробував заговорити, але зразу ж наковтався теплоi води, що ii вiтер цiлими водоспадами лив на судно. З кожноi реi й ванти[26 - Ванти – мотузянi скрепи для щогл.] стiкали в надвiтряний бiк могутнi струменi води. Здавалося, що цей переможний, нестерпний потоп нiколи не скiнчиться. Та нараз вiн спинився. За кiлька хвилин злива пробiгла вздовж брига, i раптом висока сива стiна вiдiйшла в темряву пiд лютий шепiт розiрваних хмар, що теж вiдсувалися.

Вiтер почав залягати[27 - Залягати – вщухати.].

На пiвнiчнiй частинi обрiю в темрявi з’явилися три зiрки, що миготiли на високих гребенях хвиль, мов голови далеких плавцiв; рiвний край хмари вiдсувався по небу, як величезна залiзна штора, що змотувалася вниз якоюсь могутньою машиною. Бадьора свiжiсть дмухнула iз зоряного неба, наче цим штормом було отворено дверi в новий свiт.

Це був поворот до життя, поворот у безмежну просторiнь; земля виринула з-пiд темного покрову, щоб зайняти мiсце в оновленому й без краю блискотливому всесвiтi.

Бриг, трохи нагнувшись, легко бiг по водi, зневажливо штовхаючи вбiк юрбу розбурханих хвиль, розгортаючи за собою в бентежнiй темрявi моря широку смугу кипучоi пiни. Далеко за кормою, на кiнцi кодоли, що занурювалася часом у шумливу пiну, плив за бригом невеликий темний силует.