Визволення. Роман мілин

Лiнгард вийшов на корму й, тримаючись руками за гакаборт, пильно шукав очима Картерового човна. З першого ж погляду вiн заспокоiвся. Шлюпка йшла на буксирi, на кiнцi довгоi кодоли, i Лiнгард одвернувся, пильно глянувши в надвiтряний бiк. Було пiв на першу, i Шоу, заступлений Вазубом, пiшов униз. Перед тим, як спуститися, вiн сказав Лiнгардовi:

– Я пiду, сер, якщо ви не збираетесь пiддати ходи.

– Не тепер, – вiдповiв Лiнгард, заклопотаний. Шоу спустився, обурений, що не використовують похiдного вiтру.

На верхнiй палубi темношкiрi матроси в облиплiй одежi, тремтячи, неначе вони побували за бортом, скiнчили вiддавати реi й розплутували приладдя. Касаб, повiсивши фор-марсель-фал на стропки, набундючившись, пiшов на шкафут до групи матросiв, що стояли на дозвiллi бiля баркаса, пильно оглядаючи байдужi обличчя. Матроси поступилися, щоб дати мiсце, i вiн сiв.

– Люди, це був великий дощ i страшний вiтер, – авторитетно промовив вiн, – але цей вiтер не пошкодить бриговi.

Я знав це, коли стояв там, пильнуючи дорученого менi вiтрила.

Матроси щось прошепотiли мляво й невиразно.

Через бильця вдарила iм в обличчя велика хвиля, розбившись на тяжкi краплини, колючi, як град. Почувся обурений, придушений стогiн. Хтось зiтхнув. Хтось конвульсiйно засмiявся, клацаючи зубами. Проте нiхто не пiшов геть. Малий касаб витер лице i вiв далi своiм скрипучим голосом пiд акомпанемент шипучих морських звукiв, що ритмiчно добувалися з-за корми.

– А ви чули, як вiн кричить на вiтер – навiть дужче за нього? Я чув, стоячи спереду.

І ранiш, за багато рокiв моеi служби у цього бiлого чоловiка, я часто чув, як вiн вигукував своi чарiвнi слова, що все рятують. Це правда. Спитайте Вазуба, що теж хаджi, як i я.

– Я бачив кораблi бiлих, що, потопаючи, трощилися разом зi щоглами, як i нашi прау[28 - Прау – великий човен, чайка.], – сумно зауважив худорлявий парубок, тремтячи i похнюпившись поруч касаба, та намагаючись схопити руками своi лопатки.

– Так, – погодився касаб. – Усi бiлi – дiти сатани, та декому з них надаються ознаки прихильностi. Добре коритися таким людям на морi чи в бою. Я бачив господаря цього брига, як вiн бився з дикунами, що iдять своiх ворогiв, i, стоячи обiч нього, бився без нiякого страху, бо чари його (а iх вiн безперечно мае) захищають i його слуг. Я правовiрний, i камiнь не доторкнеться до мого чола. Проте нагорода за перемоги йде вiд цих проклятих.