Цент на двох

» Гм! Не досить-таки скромно…

(Його дiти смiються з нього, кричать «Джаз!», І «Все життя – це насамперед сугестивнiсть!»)

МІСТЕР ІКІ: (вiдчайдушно) Це не спрацюе сьогоднi. (з надiею) Можливо, це волога. (пересвiдчуеться) Так, це волога… У горщику була вода… Це не спрацюе.

ВСІ: Волога! Не спрацюе! Джаз!

ОДИН З ДІТЕЙ: Пiшли вже, треба встигнути на шiсть-тридцять.

(Тут можна вставити будь-яку iншу реплiку)

МІСТЕР ІКІ: Прощавайте…

Всi вони виходять. МІСТЕР ІКІ залишаеться наодинцi.

Вiн зiтхае i пiдходить до сходiв котеджу, лягае i закривае очi.

Сутiнки сходять, i сцена залита таким свiтлом, якого нiколи не бувае анi на сушi, анi на морi. Нiчого не чути, окрiм дружини пастуха овець, що грае на губнiй гармошцi арiю з Десятоi симфонii Бетховена. Великi бiлi та сiрi молi спускаються на старого аж допоки не покривають його повнiстю. Але вiн не ворушиться.

Завiса опускаеться i пiдiймаеться кiлька разiв, щоб позначити промiжок часу у декiлька хвилин. Хороший комедiйний ефект може бути досягнутий, якщо вдасться продемонструвати як МІСТЕР ІКІ чiпляеться за завiсу i пiднiмаеться разом з нею.

Свiтлячки або феi на дротах також можуть бути виведенi на сцену саме в цей момент.

Потiм з’являеться ПІТЕР i на його обличчi помiтно майже iмбецильну доброту. У руцi вiн щось тримае i час вiд часу дивиться на це в екстазi, що його захоплюе. Пiсля боротьби з самим собою вiн кладе це на тiло старого, а потiм тихо вiдходить.

Молi балакають помiж собою, а потiм раптово вiдлiтають геть переляканi.

І в той час, як поглиблюеться нiч, навкруги виблискують маленькi iскорки, бiлi та круглi, вносячи тонкий аромат до вiтру Захiдного Іссакширу вiд нафталiновоi кульки, дарунка любовi ПІТЕРА.

(П’еса може закiнчитися в цей момент або тривати нескiнченно.)

Порцелянове i рожеве

Кiмната на нижньому поверсi замiського дому. Верхню частину стiни прикрашено художнiм фризом, що зображуе рибалку з сiттю бiля його нiг та корабель у багряному океанi, рибалку з сiттю бiля його нiг та корабель у багряному океанi, рибалку з сiттю бiля його нiг i так далi.

В одному мiсцi на фризi е перекриття – тут у нас е половина рибалки з половиною сiтi бiля його нiг, навпроти половини корабля на половинi малинового океану. Фриз не мае до сюжету нiякого вiдношення, але, вiдверто кажучи, мене вiн зачаровуе. Я мiг би продовжувати нескiнченно, але мене вiдволiкае один з двох об’ектiв у кiмнатi – синя порцелянова ванна. Вона з характером, ця ванна.