Цент на двох

МІСТЕР ІКІ: Нi…, нi… Ми нiколи не прощаемо тих, кого можемо зрозумiти… Ми можемо пробачити лише тих, хто нас поранив без жодноi причини…

ЧАРЛЬЗ: (з нетерпiнням) Мене до чорта нудить вiд твоiх роздумiв про людську природу. І, хай там що, я ненавиджу кожну годину, що тут провiв.

(Ще кiлька дюжин дiтей МІСТЕРА ІКІ вибираються з дому та розсипаються по травi, спотикаючись об горщики й ножики. Вони бурмочуть: «Ми iдемо геть» i «Ми залишаемо тебе».)

МІСТЕР ІКІ: (його серце розбите) Усi вони покидають мене.

Я був надто добрий. Я сховав рiзки й зiпсував усю радiсть. О, в iм’я гланд Бiсмарка!

(Доноситься якийсь звук – мабуть, шофер ДІВАЙНА втомився чекати на свого господаря.)

МІСТЕР ІКІ: (у розпачi) Вони не розумiють землю! Вони так далекi вiд Великих Картопляних Традицiй! (Вiн пристрасно хапае жменю землi й натирае свою лисину. На нiй починае проростати волосся.) О, Вордсворт, Вордсворт, як вiрно ти сказав!

Тепер завмерла вона i сили не мае;

Не вiдчувае вона i не чуе;

Іi з собою Земля обертае

У чужому «Олдсмобiлi»…

(Всi стогнуть i кричать «Життя» та «Джаз» повiльно рухаючись до краiв сцени.

)

ЧАРЛЬЗ: Назад до землi, як же! Я вже десять рокiв намагаюся повернутися спиною до усього земного!

ІНША ДИТИНА: Аграрii можуть бути опорою краiни, але ж кому сподобаеться, щоб на нього всi спиралися?

ІНША ДИТИНА: Менi байдуже, хто вирощуе овочi у моiй краiнi, якщо я можу iсти салат!

ВСІ: Життя! Психiчнi дослiдження! Джаз!

МІСТЕР ІКІ: (бореться iз самим собою) Я повинен бути оригiнальним.

Це все хворобливi уявлення. Важливе не саме життя, а саме оригiнальнiсть, яку ви привносите до нього…

ВСІ: Ми будемо кататись на Рив’ерi. У нас е квитки у цирк Пiкадiллi. Життя! Джаз!

МІСТЕР ІКІ: Зачекайте. Дозвольте прочитати вам з Бiблii. Дозвольте менi вiдкрити книгу навмання. Завжди можна знайти щось, що пiдiйде до обставин, що склалися. (Вiн виявляе, що Бiблiя лежить в одному з горщикiв, вiдкривае ii навмання i починае читати.

) «…i Анав, i Ештемо, i Анiм, i Гошен, i Холон, i Гiло, одинадцять мiст та iхнi оселi. Арав, i Дума, i Еш’ан…»

ЧАРЛЬЗ: (жорстоко) Купи ще десять кiлець i спробуй знову.

МІСТЕР ІКІ: (пробуе знову) «Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твоi оченятка, немов тi голубки, глядять з-за серпанку твого! Твоi коси немов стадо кiз, що хвилями сходять з гори Гiлеадськоi!..