Цент на двох

Мерлiн зайшов у гастрономiчний магазин Брегдорта на Шостiй авеню i купив коробку крекерiв, тюбик пасти з анчоусiв i кiлька апельсинiв, а ще невелику баночку сосисок i трохи картопляного салату та пляшку безалкогольного напою, – i з цим усiм, вмiщеним у коричневий пакет, зайшов до своеi кiмнати у п’ятдесят-якийсь дiм на Захiднiй П’ятдесят восьмiй вулицi, з’iв вечерю i побачив Каролiну.

Каролiна була дуже молодою i веселою дiвчиною, яка жила зi старшою ледi й мала, можливо, дев’ятнадцять рокiв. Вона була немов привид, тому що ii не iснувало, доки не наставав вечiр.

Вона матерiалiзовувалася, коли в ii квартирi близько шостоi загорялося свiтло, а зникала пiзнiше, близько опiвночi. Їi квартира виглядала приемною i була розташована у гарнiй будiвлi з бiлого каменю, навпроти пiвденноi сторони Центрального парку. Задня частина квартири дивилася у едине вiкно единоi кiмнати, що займав одинокий мiстер Грейнджер.

Вiн називав ii Каролiною, тому що вона нагадувала портрет з обкладинки книги з такою назвою, що знаходилася у «Мунлайт Квiл».

Мерлiн Грейнджер був худеньким молодиком двадцяти п’яти рокiв, з темним волоссям i без вусiв, бороди або чогось подiбного, а Каролiна була слiпучою i легкою, з мерехтливою багрянистiстю рудих хвиль волосся, i обличчям, що нагадуе про поцiлунки – таке лице, як ви вважали, належать вашому першому коханню; але коли ви дивитесь на стару фотографiю, ви розумiете, що це не так. Вона, як правило, одягалася в рожевий або блакитний колiр, але останнiм часом iнодi вбирала витончену чорну сукню, яка, очевидно, була ii особливою гордiстю, бо кожен раз, коли ii носила, стояла на певному мiсцi бiля стiни, де, як Мерлiн вважав, було дзеркало.

Сидiла вона, як правило, у невеликому крiслi бiля вiкна, але iнодi вiддавала належне шезлонгу бiля лампи, i часто, вiдкинувшись назад, палила сигарету, а положення ii рук при цьому Мерлiн вважав дуже витонченим.

Одного разу вона пiдiйшла до вiкна, велично завмерла i дивилася назовнi, тому що мiсяць заблукав i краплями скидав найдивнiший блиск в простiр мiж ними, перетворюючи мотив урн та мотузок для бiлизни в яскравий iмпресiонiзм срiбних дiжок та гiгантських сiток павутиння.

Мерлiн сидiв бiля вiкна, iв домашнiй сир з цукром i молоком, i так швидко потягнувся за вiконним шнуром, що iншою рукою скинув сир на колiна. Молоко було холодним, а цукор залишив плями на його штанах, i вiн був впевнений, що вона все ж таки його бачила.