Цент на двох

Цент на двох

Френсiс Скотт Фiцджеральд

Зарубiжнi авторськi зiбрання

У творах Френсiса Скотта Фiцджеральда (1896–1940), створених на початку 1920-х pp. – збiрках новел «Flappers and Philosophers» (1920), «Tales of the Jazz Age» (1922) – зберiгаеться здебiльшого невимушено iронiчний настрiй розповiдi. Письменник у той перiод уособлював втiлення американськоi мрii – молодiсть, заможнiсть, раннiй успiх, тож i головними вартостями молодого поколiння описував потяг до багатства, успiху i безтурботних розваг.

У книзi зiбрано п’ятнадцять новел початку 1920-х. Персонажi в них живi i яскравi, романтичнi, молодi. Вони мрiють зустрiти свою любов, домогтися успiхiв у життi.

Френсiс Скотт Фiцджеральд

Цент на двох

Серiя «Зарубiжнi авторськi зiбрання» заснована у 2019 роцi

Переклад з англiйськоi І. О. Плясова, С. О. Щиголевоi

Художник-оформлювач О. А. Гугалова-Мешкова

© І. О. Плясов, С. О. Щиголева, переклад украiнською, 2021

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2021

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2019

* * *

Благословення

І

На Балтиморському вокзалi було спекотно та багатолюдно, тому Лоiс була змушена згаяти бiля телеграфного столу досить багато тягучих секунд, поки клерк з великими переднiми зубами рахував i перераховував довге повiдомлення гладкоi дами, щоб визначити, чи мiстить воно невиннi сорок дев’ять слiв або фатальнi п’ятдесят одне.

Лоiс, чекаючи, вирiшила, що не зовсiм впевнена, чи точно вона написала адресу, тому дiстала iз сумочки листа i знову пробiглася по ньому очима.

«Моя люба, – починався вiн, – я все розумiю, i нинi я щасливiший, нiж колись був за все життя. Якби я тiльки мiг дати тобi тi речi, яких ти достойна, але я не можу. Лоiс, ми не можемо одружитися i не можемо втратити один одного, визнавши, що вся ця чудова любов закiнчуеться нiчим.

Допоки я не отримав твiй лист, кохана, я сидiв тут у напiвтемрявi й думав, куди я можу поiхати звiдси, щоб коли-небудь забути тебе; можливо, за кордон, проiхати наскрiзь усю Італiю чи Іспанiю i мрiяти про це, щоб загасити бiль втрати, там, де руiни цивiлiзацiй, схожих на вино староi витримки вiдобразили б лише спустошення мого серця – i тодi прийшов твiй лист.

Найсолодша, найсмiливiша дiвчинка, якщо ти надiшлеш менi телеграму, я зустрiну тебе у Вiлмiнгтонi. До цього часу я тут просто чекатиму й сподiваюся, що кожна моя давня мрiя про тебе здiйсниться.

Говард».