Маленькі жінки

– Бути бiдним просто жахливо! – зiтхнула Мег, глянувши на свою стару сукню.

– Як же несправедливо, що однi дiвчата мають так багато красивих речей, а iншi взагалi нiчого не мають, – додала маленька Емi та ображено пирснула.

– У нас е мама й тато, а ще ми е одна в одноi, – втiшно сказала Бет зi свого затишного куточка у вiтальнiй.

Чотири юнi обличчя, пiдсвiченi теплим мерехтiнням вогнища, на мить повеселiшали вiд цих пiдбадьорливих слiв, але посмiшки вмить зникли, коли Джо раптом тремтячим голосом додала: «Немае з нами татка, i не буде ще довго».

Вона не наважилась вголос сказати «можливо, нiколи», але кожна з сестер мовчки додала це про себе, думаючи про те, що iх батько зараз десь далеко, у самому епiцентрi жорстоких боiв.

На кiлька хвилин у кiмнатi повисло гнiтюче мовчання, нiхто не наважувався знову почати говорити, але потiм Мег все ж тихо промовила:

– Ви ж знаете, чому мама запропонувала обiйтися без подарункiв на це Рiздво – зима обiцяе бути суворою, i мама вважае, що нам не слiд витрачати грошi на розваги та безглуздi дрiбницi, коли нашi солдати страждають на полi бою.

Ми мало чим можемо iм допомогти, але ми можемо принести своi маленькi жертви, щоб пiдтримати iх, i ми повиннi робити це з радiстю та вдячнiстю. Але боюся, я не … – Мег похитала головою, з сумом думаючи про всi красивi речi, якi iй так хотiлося купити.

– Не думаю, що та невелика сума, яку ми здатнi пожертвувати, щось кардинально змiнить. У кожноi з нас е всього лише долар, i навряд чи армiя взагалi вiдчуе якусь рiзницю.

Я готова обiйтися без подарунку вiд матiнки та вiд вас, сестри, але сама собi я дуже хочу купити «Ундiну» та «Сiнтрама».[2 - Два романи з елементами казки нiмецького письменника i поета Фрiдрiха де Ла Мотт-Фука (1777–1843 рр.). Перший розповiдае про русалку, а другий про лицаря. Цi двi розповiдi були дуже популярнi серед дiтей.] Я вже так давно мрiю про це, – сказала Джо, яка кожну вiльну хвилину проводила, зачитуючись черговою книжкою.

– Я планувала витратити своi заощадження на новi ноти, – зiтхнувши, сказала Бет, але ii багатозначного зiтхання не почув нiхто, крiм щiтки для вогнища та пiдставки для чайника.

– А я б купила собi коробку новеньких фаберiвських олiвцiв для малювання, адже вони менi так потрiбнi, – рiшуче сказала Емi.

– Мама ж нiчого не говорила про нашi заощадження, i не думаю, що вона б хотiла, щоб ми вiддали все, що у нас е. Тож давайте ми всi купимо собi те, що так хочемо i просто трохи порадiемо.