Маленькі жінки

Лорi явно не очiкував такого iнтересу i навiть трохи розгубився, не знаючи, з чого почати свою розповiдь, але лавина питань вiд Джо незабаром змусила його зiбратися з думками, i вiн розповiв iй, як ходив до школи у Веве,[13 - Веве – гарне мiсто на заходi Швейцарii, розташоване на березi Женевського озера. Популярний туристичний курорт.] що там не потрiбно було носити головнi убори, на озерi стояла цiла флотилiя човнiв, а на канiкулах хлопцi збиралися i всi разом вирушали в захоплюючi пiшi походи по околицям зi своiми вчителями.

– От би опинитися там! – вигукнула Джо. – А в Парижi ви бували?

– Ми провели там минулу зиму.

– І французькою вмiете говорити?

– У Веве нам тiльки так i було дозволено говорити.

– Скажiть що-небудь! Читати французькою я вмiю, але як правильно вимовляти слова не знаю.

– Quel nom a cette jeune demoiselle en les pantoufles jolis? – добродушно сказав Лорi.

– Як добре у вас виходить! Так, якщо я не помиляюся, ви запитали: «Хто ця юна ледi у гарних бальних туфлях?».

Чи не так?

– Oui, mademoiselle[14 - Так, мадемуазель.].

– Це моя сестра Маргарет, i ви чудово знали це! Правда, вона красива?

– Так, вона нагадуе менi нiмецьких дiвчат, така ж охайна та вихована, i танцюе, як справжня ледi.

Джо дуже зрадiла такому комплiменту на адресу своеi сестри з боку юнака, i вирiшила, що обов'язково слово в слово передасть його Мег.

Ось так вони сидiли в нiшi за фiранкою, пiдглядали за гостями, робили критичнi ремарки, жартували i базiкали, немов давнi знайомi.

Незабаром Лорi вже тримався невимушено i впевнено, бо дещо хлопчача поведiнка Джо розвеселила та заспокоiла його. Настрiй Джо теж покращився, бо iй вже не потрiбно було щосекунди думати про свою сукню i нiхто докiрливо не здiймав брови, дивлячись на неi. Джо була в захватi вiд «хлопчиська Лоренса», тому вона кiлька разiв уважно огледiла його з голови до нiг, щоб добре запам'ятати i потiм описати сестрам, адже у них не було братiв, а кузени жили далеко i вони практично не спiлкувалися. Тож, воно i не дивно, що хлопчики були для сестер Марч iстотами абсолютно невiдомими та загадковими.

– Так, кучеряве чорне волосся, смаглява шкiра, великi чорнi очi, гарний нiс, прекраснi зуби, маленькi руки i ноги, вищий за мене, що дуже важливо для хлопчика, i в цiлому простий i веселий хлопчина. Цiкаво, скiльки йому рокiв? – розмiрковувала Джо.