Маленькі жінки

Це питання так i крутилося у неi на язицi, але вона вчасно стрималася i вирiшила все ж спробувати з'ясувати це обхiдним шляхом.

– Ви, мабуть, готуетеся до вступу в коледж? Я бачила, як ви зубрите своi пiдручники. Ой, тобто, я хотiла сказати «старанно вчитеся». І Джо почервонiла, бо не стрималась i використала жаргонне слiвце «зубрити».

Лорi посмiхнувся – але шоку чи образи на його обличчi вiд свого вульгарного слiвця Джо не помiтила – i, знизавши плечима, вiдповiв:

– У найближчий рiк або два точно нi.

– А вам що, зараз п'ятнадцять? – запитала Джо, дивлячись на високого хлопця, якому вона дала б не менше сiмнадцяти рокiв.

– Буде шiстнадцять наступного мiсяця.

– Ах, як би я хотiла пiти вчитися до коледжу! Але от у вас я щось не бачу особливого ентузiазму.

– Так, ви маете рацiю, менi огидна сама думка про коледж! Там однi зубрилки i розбишаки. І взагалi менi не дуже подобаеться спосiб життя чоловiкiв у нашiй краiнi.

– А чого ж вам хочеться?

– Жити в Італii… Жити так, як менi захочеться.

Джо не терпiлося запитати, як саме йому хочеться жити, але судячи з того, як вiн насупив своi чорнi брови, це було болюче питання, тому вона змiнила тему.

– Яка чудова полька! – сказала Джо, постукуючи ногою в такт мелодii. – Можливо, ви хочете пiти потанцювати?

– Тiльки якщо ви теж пiдете, – вiдповiв юний Лоренс, галантно нахиливши голову.

– Ой, а я не можу, я пообiцяла Мег, що не буду танцювати, тому що …, – Джо запнулася i, здавалося, не знала, чи назвати справжню причину, чи просто розсмiятися.

– Тому що що? – з непiдробною цiкавiстю запитав Лорi.

– Обiцяете нiкому не говорити?

– Клянуся!

– Є у мене погана звичка стояти перед камiном, коли в ньому горить вогонь, тому я часто пропалюю своi сукнi. З цiею сукнею трапилося те саме, i хоча я зашила дiрку, мiсце пропалу все одно трохи видно, ось Мег i заборонила менi шастати по залу, щоб нiхто не помiтив.

Але Лорi не засмiявся. Кiлька секунд вiн стояв, опустивши очi, i Джо вже навiть почала трохи хвилюватися, коли раптом вiн дуже м'яко сказав:

– Це все неважливо. Я знаю, як ми зробимо – в кiнцi зали е довгий коридор, ми можемо спокiйнiсiнько потанцювати там i нас нiхто не побачить. Прошу вас, погоджуйтесь.