Маленькі жінки

Менi подобаються твоi манери i любов до витонченоi мови, але iнодi ти перегинаеш палицю. Просто твоi безглуздi слова часом звучать так само недоречно, як i жаргоннi вирази Джо.

– Якщо Джо у нас розбишака, Емi – цабе, то хто ж я? – запитала Бет, приготувавшись почути критику i на свою адресу.

– Ти наше янголятко, – тепло вiдповiла Мег, i нiхто iй не заперечив, тому що «Мишка», як називали Бет вдома, i справдi була улюбленицею всiеi родини.

Оскiльки ви, шановнi читачi, напевно хотiли б знати, як виглядають нашi героiнi, я скористаюся моментом i зроблю, так би мовити, невеликий лiричний вiдступ, щоб у загальних рисах накидати портрети чотирьох сестер, якi у цей зимовий вечiр зiбралися у вiтальнi, щоб шити, в'язати та просто потеревенити, поки у камiнi весело потрiскував вогонь, а за вiкном йшов снiг.

Це була дуже затишна кiмната, незважаючи на те, що старий килим давно вицвiв, а меблi були дуже скромними. Стiни прикрашали кiлька непоганих картин однiеi юноi художницi, полицi були заставленi книгами, а на пiдвiконнi розквiтли хризантеми та рiздвянi троянди.

Все це створювало приемну домашню атмосферу злагоди та спокою.

Маргарет, найстаршiй iз чотирьох сестер, було шiстнадцять, i вона була дуже вродливою – гарнi великi очi, м'яке каштанове волосся, чуттевi губи, бiлi, наче фарфор, та нiжнi, немов оксамит, руки, якi вона вважала своею гордiстю.

П'ятнадцятирiчна Джо була дуже високою та худою, а зi своею гривою темного неслухняного волосся вона була чимось схожою на молоду конячку.

Здавалося, що iнодi вона не знала, як впоратися зi своiми довгими кiнцiвками i це ii неабияк дратувало. Їi рiшуча посмiшка i кирпатий нiс говорили про завзятiсть i силу характеру, а вiд ясних сiрих очей, здавалося, нiчого не могло приховатися. Залежно вiд ситуацii ii погляд мiг бути жорстким, завзятим або задумливим. Їi справжньою гордiстю було ii довге густе волосся, але зазвичай вона заплiтала його в косу i ховала пiд сiточку, щоб не заважало. Їi нескладне пiдлiткове тiло ось-ось готове було перетворитися на тiло молодоi жiнки, але вона опиралася цьому як могла, приховуючи дiвочi форми за широким одягом.

Елiзабет, або Бет, як ii всi називали, було тринадцять рокiв. В неi були рум'янi щiчки, яснi очi, а волосся завжди було зiбране в акуратну зачiску. Вона була сором'язливою, боязкою i доброю.