Маленькі жінки

– Добре, хай пiднiмаеться, це мiс Джо, – сказав Лорi i став ближче до дверей, щоб зустрiти ii.

Через кiлька секунд вiн побачив Джо з червоними вiд морозу щоками, яка пiднiмалася сходами у супроводi слуги. На ii обличчi не було й натяку на збентеження вiд першого вiзиту до незнайомого мiсця, i, побачивши Лорi, вона бадьоро привiтала його. В однiй руцi дiвчинка несла тарiлку, накриту серветкою, а в iншiй – кошик, де сидiли трое кошеня Бет.

– А ось i я! І не з порожнiми руками, – весело сказала вона. – Мама передае вам вiтання.

Вона була рада, що ми можемо вам чимось допомогти. Мег попросила, щоб я пригостила вас ii бланманже,[28 - Десерт з молока, цукру та желатину.] воно у неi виходить дуже смачне. А Бет сказала взяти з собою ii кошенят, тому що вони милi i завжди пiднiмають iй настрiй. Можливо, ця затiя здасться вам смiшною, але я не могла iй вiдмовити, адже вона так хотiла теж чимось допомогти.

Так вийшло, що iдея Бет виявилася просто генiальною, тому що граючи з милими кошенятами, Лорi абсолютно забув про свою сором'язливiсть i поводився легко та невимушено.

– Ну це просто витвiр мистецтва, шкода навiть iсти таку красу, – сказав вiн, радiсно посмiхаючись, коли Джо прибрала серветку i показала желе, яке Емi красиво прикрасила зеленню i червоними квiтами своеi улюбленоi геранi.

– Ну що ви! Просто сестри щиро хотiли якось вас пiдтримати. Нехай вам подадуть бланманже до чаю, вам буде легко його iсти, адже воно м'яке i легко прослизне вниз, не пошкодивши ваше хворе горло.

Яка затишна у вас кiмната!

– Могла бути i бiльш затишною, якби покоiвки тут як слiд прибиралися, але вони такi лiнивi. Навiть не знаю, як з ними боротися, – знiяковiло вiдповiв Лорi.

– Не турбуйтесь, зараз все виправимо, тут роботи на двi хвилинки. Зараз пiдмету попiл бiля камiна i розставлю все як слiд на камiннiй полицi. Так, книги поставимо тут, а пляшечки з лiками от там. А канапу вашу повернемо ось так, нехай на неi падае свiтло. Подушки трохи зiб'емо. Все, готово.

Кiмната дiйсно змiнилася.

І поки Джо розставляла речi на своi мiсця i наводила порядок, вона весь час жартувала i щось розповiдала. Лорi дивився на неi в шанобливому мовчаннi, а коли вона покликала його оцiнити нове мiсцеположення канапи, вiн сiв i, зiтхнувши вiд задоволення, сказав:

– Ви такi ласкавi! Так, все саме так, як менi й хотiлося. А тепер, будь ласка, сiдайте зручнiше у те велике крiсло i дозвольте тепер менi вас розважати. Адже, як не крути, ви моя гостя.