Маленькі жінки

І ось уже наступноi митi в повiтря злетiла невелика бiла куля, i у вiкнi з'явилося обличчя, яке вже за мить засяяло, коли Лорi помiтив джерело метушнi. Джо засмiялася, змахнула мiтлою i крикнула:

– Як вашi справи? Як здоров'я? Щось вас не видно останнiм часом, чи не захворiли ви раптом?

Лорi вiдкрив вiкно i хрипким голосом вiдповiв:

– Менi вже краще, дякую. Я сильно застудився i цiлiсiнький тиждень провалявся у лiжку.

– Як шкода. Нудне, мабуть, заняття сидiти постiйно вдома i нiкуди не виходити.

– Ви навiть не уявляете, наскiльки. Тут нудно, як на цвинтарi.

– Мене в таких ситуацiях рятуе читання якоi-небудь цiкавоi книги.

– Менi не дозволяють зараз багато читати, кажуть, що очi мають вiдпочити, адже менi скоро знову сiдати за пiдручники.

– Хтось може читати вам вголос.

– Дiдусь iнодi менi читае, але моi книги йому не цiкавi, а весь час просити Брука менi незручно.

– Тодi хтось мiг би прийти до вас у гостi та почитати.

– Менi особливо i запрошувати нiкого.

– Ну, можливо, у вас е знайома мила дiвчина, яка могла прийти до вас? Дiвчата тихi, вихованi та люблять про когось пiклуватися.

– На жаль, я нiкого такого не знаю.

– Ну, як це не знаете? Ви знаете мене, – почала Джо, а потiм розсмiялася i замовкла, замислившись, чи не занадто нав'язливо прозвучали ii слова.

– А й справдi! Ви прийдете навiдати мене? Будь ласка! – вигукнув Лорi.

– Я звичайно не така вже й тиха, та i манери моi залишають бажати кращого, але я з задоволенням прийду навiдати вас, якщо мама вiдпустить. Ось прямо зараз пiду i спитаю в неi дозволу. А тепер закривайте скорiше вiкно, щоб знову не застудитися, i чекайте на гостей.

З цими словами Джо закинула мiтлу на плече i покрокувала до будинку, розмiрковуючи над тим, чи роздiлять домашнi ii ентузiазм. Лорi, не гаючи часу, на радощах побiг готуватися до приходу Джо. Не дарма мiсiс Марч назвала його юним джентльменом, адже щоб гiдно зустрiти шановну гостю, хлопчик насамперед ретельно причесався, пристебнув чистий комiрець i як мiг прибрався у кiмнатi, де, незважаючи на зусилля прислуги, панував аж нiяк не iдеальний порядок.

Незабаром почувся гучний дзвiнок у дверi, а потiм тонкий голос рiшуче попросив «аудiенцii мiстера Лорi». Вже через кiлька секунд на порозi кiмнати з'явився вельми здивований слуга та сповiстив про вiзит юноi ледi.