Собака на сіні (збірник)

Простолюду також дозволялося приходити до театру, тiльки йому вiдводилися стоячi мiсця. Незважаючи на соцiальну градацiю у розподiлi мiсць, у корралi представники рiзних класiв мали можливiсть перебувати поряд, чим ставили драматурга перед важкою проблемою, адже вiн вимушений був писати п’еси таким чином, щоб задовольняти смаки усiх. Водночас автори п’ес i постановники комедiй для корралiв були обмеженi у виборi засобiв сценографii. Незважаючи на цiлий арсенал прийомiв, якi перетворювали п’еси на яскраве видовище: на розмаiття жанрiв, наявнiсть чiтко визначених амплуа персонажiв, використання декорацiй i костюмiв, музичного супроводу, головним засобом творення театральноi реальностi залишалося слово.

П’еси релiгiйного змiсту (autos sacramentales – буквально «священне дiйство») складалися з одного акту i розiгрувались на площах i сходах перед соборами пiд час процесiй. Вони й донинi е невiд’емною частиною iспанського релiгiйного життя пiд час святкування Тiла Господня або Великоднього тижня.

Сценою були також вiзки, прикрашенi рiзьбленням i скульптурними зображеннями святих i християнських чеснот. Релiгiйний театр був пов’язаний з лiтургiею i представляв алегорично-символiчнi образи церковних догматiв, соцiальнi ролi, типи людськоi поведiнки. Оскiльки цими постановками опiкувалася церква, яка сплачувала за тексти творiв, а також за самi вистави, то автори виявлялися менш залежними вiд комерцiйних чинникiв театрального життя, нiж тi драматурги, що писали для корралiв. Крiм того, постановники мали бiльше можливостей для експериментування зi сценографiею.

У придворних театрах активно використовувалися театральнi машини, костюми, хореографiя, спiви, музичний супровiд, рiзноманiтнi спецефекти та iншi режисерськi винаходи, якi за великi грошi привозилися з Італii. Як декорацii слугували примiщення палацiв, парки, прикрашенi статуями, штучнi й природнi водойми. У такий спосiб вистава, глядачами якоi були виключно обранi представники верхiвки, перетворювалася на справжне дiйство, що органiчно поеднувало поетичний текст i сценографiю.

Великий розмах виробництва п’ес рiзних жанрiв i широке розмаiття театральних практик в Іспанii на межi XVI–XVII столiть слугують тим контекстом, в якому народилися оригiнальнi думки Лопе де Веги з приводу драматургii, викладенi ним у вiршованому трактатi «Нове мистецтво писати комедii в нашi днi».