Собака на сіні (збірник)

Вже той спосiб, яким драматург викладае свою теорiю, свiдчить про те, що вiн усвiдомлюе умовнiсть i штучнiсть будь-яких правил, зокрема i власних. Лопе де Вега закликае завжди працювати над тим, щоб тримати зв’язок мiж формою комедii i конкретним глядачем. Вiн пiдкреслюе, що правила нiколи не принесуть успiху самi по собi. Творцевi необхiдно також набратися досвiду. Лопе де Вега демонструе неабиякий здоровий глузд: заперечуючи правила класицизму, вiн шукае золотоi середини або компромiсу мiж традицiйно-звичним i шокуюче новаторським.

Сказане стосуеться змiшування трагiчного i комiчного, яке нiколи не було для Лопе самоцiллю. Його зусилля були спрямованi на досягнення гармонii мiж цими началами, яка народжуеться в результатi наслiдування природи. Трактат помилково вважають настановою писати виключно трагiкомедii. Деякi твори Лопе де Веги за своею суттю е типовими трагедiями з мiнiмальною кiлькiстю комiчних прийомiв. Його головна думка зводиться до iншого: «Драматург може вибирати будь-який жанр – комедiю, трагедiю або трагiкомедiю, але при цьому повинен керуватися смаком i здоровим глуздом».

Аналогiчний принцип визначае i використання iнших правил, зокрема, едностi часу i дii, про якi вже йшлося. Якщо про еднiсть мiсця вiн узагалi нiчого не говорить, то еднiсть часу все ж таки потрапляе у коло його уваги. Вiн каже, що дiя повинна протiкати якомога швидше. Якщо подiя тривае доволi довго, то драматургу слiд помiщати час у перерви мiж актами. Лопе де Вега пропонуе удосконалити принцип едностi часу i рекомендуе, щоб кожен акт не виходив за межу однiеi доби.

Лопе також радить авторам вiдкривати п’еси коротким переказом змiсту, а тексти самих п’ес подiляти на три акти, або хорнади, вiдповiдно до класичноi схеми: початок дii – зав’язка – розв’язка. Вiн нагадуе, що сцена мае залишатися порожньою якомога рiдше, оскiльки вiдсутнiсть дii може спричиняти роздратування глядача.

Особливо вимогливо слiд поставитися до мови. Вона повинна бути стилiстично адекватною тiй ситуацii, в якiй опиняються персонажi.

У побутових епiзодах мовлення мае бути простим, i тiльки в моменти переконання або засудження, а також в устах персонажiв – представникiв правлячих класiв – дозволяеться використовувати пiднесену риторику. Таким чином, головне для Лопе де Веги – дотримання принципу соцiальноi та психологiчноi обумовленостi у виборi мовних засобiв. «Необхiдно запобiгати всьому невiрогiдному», треба бути вiрним правдi – ось категоричний iмператив «новоi комедii».