Трагедія Трояндової алеї. Єврейські історії

Будуть дякувати вони Господу за милiсть Його i за чудеса, що явив Вiн синам людським. Якщо е у людини один ангел-заступник iз тисячi, щоб сповiстити про людину правоту ii, то помилуе Всевишнiй цю людину, i скаже ангелу-рятiвниковi: «Перешкодь ii падiнню в пекло; Я знайшов спокутування для цiеi людини».

Коли ця молитва закiнчилася, мати тричi крутонула над головою Менухи переляканим молодим пiвнем, якого вона тримала у руцi та який трiпотав i кричав, й промовила далi: «Це – замiна менi, це – замiсть мене, це – викуп мiй.

Нехай долею цього пiвня буде смерть, а моею долею – щасливе довге життя i злагода!» Пiсля того, як церемонiю спокутування було проведено i над iншими дiтьми, бiдолашнi жертви, капори, були дарованi бiдним людям, якi вже з нетерпiнням очiкували бажаноi печенi у коридорi.

Потiм родина сiла до великого столу, i поки Бiненфельд розважав добродушними жартами про мiсцевих фанатикiв, Теллер Гершман затято мовчав, а панi Марча обурено зiтхала, Абнер та Менуха час вiд часу обмiнювалися поглядами або кiлькома словами, якi хоч би як звично лунали, але були приемною мелодiею для обох.

Цей день був довгим, – тому що суворий пiст та спрагу вiд заходу сонця до заходу сонця тяжко витримати навiть побожним, – але щасливим. У Ізраiлi все знову набуло життерадiсного вигляду й Абнер, який мешкав з Бiненфельдом i готувався до докторського iспиту, у вiльний час почав дедалi стараннiше вiдвiдувати темний, похмурий будинок старого Гершмана.

Одного разу пiд час такого вiзиту вiн помiтив на прекрасних очах Менухи гiрки сльози.

– Що трапилося? – здивовано запитав вiн.

Чарiвна дiвчина вказала на свою кiшку, яка лежала бiля камiна i важко дихала.

– Гадаю, що вона вмирае.

– Хто?

– Моя Лiлi.

– О! Вона не помре так швидко, – з усмiшкою вiдповiв Абнер, – хоча, власне, кiшкам доводиться нелегко жити. Тож зробiть мене своiм придворним лiкарем i дозвольте менi вiдвiдувати вашого маленького друга.

Менуха сором’язливо усмiхнулася, взяла Лiлi на руки, i майбутнiй лiкар почав оглядати тваринку.

– Це поки мало що означае, – сказав вiн тодi, – катар, не бiльше. Лiлi – моя перша пацiентка, i якщо я зможу вилiкувати ii, це буде доброю ознакою. Але, щоб заспокоiти вас, панно, я хочу негайно дати лiки.

Абнер пiшов i хутко повернувся з гомеопатичними лiками. Поки Менуха тримала в руках тваринку, молодий лiкар розцiпив кiшцi зуби маленькою ложкою i дав iй лiки. Кошеня героiчно боронилося двома оксамитовими лапками, водночас нявкало.