На нашем сайте вы можете читать онлайн «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
Краткое содержание книги Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вiнграновський читав свого «Пророка» i кидав у обличчя пристосовникам: «Я рiк йому: „Брехав я людям, тож покарай тепер мене!“, „І мiй язик орденоносний згорiв, як лист, як вiск розтав!“» Іван Драч вибухнув, мов вулкан, своiм «Ножем у сонцi», сколихнув нашу безкрилiсть вiршем про наiвного Гаврила, який соромився крил, що виросли у нього на плечах, i безжально обрубував iх, а вони все росли й росли (Господи, чи виростуть вони у нашого Гаврила хоч тепер?), а закiнчив свiй виступ одою сивоголовому метровi iз чорним пiднебiнням, адресованому Любомировi Дмитерковi, якого в залi не було, – тож пiдвелися львiвськi сивоголовi метри на чолi з Антоном Шмигельським – косяк придворних письменникiв покинув актовий зал пiд злорадний регiт розбурханоi лiтературноi молодi.
То був знаменний час. Киiвськi «гастролери» вперше в радянськiй лiтературi заявили, що нове письменницьке поколiння полишило батожити свiй власний народ, вiдмовилося назавжди вiд плаксивого й нудного нацiонального мазохiзму й вирушило на штурм ворожоi фортецi.
Тож можна було сподiватися жорстокоi реакцii.
Опiкував й представляв гостей Дмитро Павличко. Павличко мав уже таке право: вiн перший виступив проти iснуючого порядку книжкою поезiй «Правда кличе», а особливо сонетом про Торквемаду, в якому висвiтлив iз темряви тюрму, готову постiйно зазивати до себе нових тюремщикiв; Павличко був тяжко поранений морально – його книжку порiзали, а вiн сам потрапив у неласку… Потiм вiн знайде стежку, якою вийде з поля бою: та стежка не буде надто гонорова, але поет врятуеться i ще напише «Поединок», «Ти зрiкся мови рiдноi», «У бiблiотецi Ленiна», i будуть цi та iншi знаменитi його твори читати смiливi декламатори на вечорах, i будуть у пошанi схилятися перед автором вдячнi читачi, та прийде час волi – i тi поетичнi його шедеври вiдсунуться набiк, i нiхто не захоче iх помiчати, як не помiчають двигунових поршнiв, що виконали свою службу, а на капотi машини залишиться видною iржа брехнi, i довго нею колотимуть водiевi очi, хоч та iржа не заважала машинi, в якiй водно оновлювався мотор, без упину рухатися вперед.









