На нашем сайте вы можете читать онлайн «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
Краткое содержание книги Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
), якою радянська влада цинiчно споювала вчорашнiх просвiтян i вiдродженцiв, котрi за Польщi, повиганявши з сiл корчмарiв, заприсягались у церквi на Євангелii не вживати спиртного.
«Такоi влади нам треба!» – гатив кулаком об ляду дебелий вуйко, кидаючи крамаревi лише червiнця i забираючи в нього п’ять пляшок найчистiшого трунку для кумпанii, – одна така пляшка за панськоi Польщi коштувала десять злотих, тобто один центнер жита… П’яна мужва закладалася за горiлку в що-небудь: хто пiднiмав на руках бочку з нафтою, хто iв мило, були навiть такi, якi брали рекорд по спусканнi повiтря… Дурний регiт стрясав смердючою крамницею, мораль руйнувалася миттево, зникали повага до старших i сором перед дiтьми – все ж можна.
Нинi з вiддалi часу намагаюся оцiнити той стан моiх односельцiв, шукаючи якогось виправдання для такого раптового упадку духовностi, i приходжу до висновку, що зла в людинi закладено набагато бiльше, нiж добра, i тому впродовж всiеi iсторii людство те й робило, що вишукувало проти того зла гамiвнi сорочки: мораль, страх Божий, пошанування батькiв i традицiй, церкву, школи, iнститути милосердя, судочинство; а комунiзм i фашизм усе це разом злiквiдували, випускаючи з пляшки хама, якому все дозволено: брехати, називати чорне бiлим, убивати, паплюжити найсвятiше, за наклепи брати грошi, за хабарi купувати посади, – i якого, зрештою, коли вiн стае надто шкiдливим, можна без суду знищити, створюючи при тому iлюзiю права, – i що там дивуватися, коли побожний дядько, який i курки не мiг зарiзати, ставав холоднокровним убивцею, коли чесний газда, якому курокрад здавався найбiльш пропащою людиною, ставши крiпаком-колгоспником, вмить осягав науку злодiйства, i нiхто йому цього не брав за зле («не вкрадеш – не будеш мати»), коли наймерзеннiша професiя – донощицтво – забезпечувала вiдповiднi до виробiтку посади, коли звалити хрест, осквернити чи зруйнувати храм, плюнути на розп’яття вважалося доброчиннiстю, – оце вам матерiал для шкiльних творiв на тему «Що нам дала радянська влада».









