На нашем сайте вы можете читать онлайн «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
Краткое содержание книги Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Той негатив iснував усюди – давив, розчавлював, лякав, спотворював… Я не знаю, якими б виросли моi дiти, коли б вони в дитинствi знаходили в газетах замiсть потiшних iлюстрацiй фотографii змасакрованих енкаведистськими садистами жертв: чоловiкiв з виколотими очима, жiнок з розпореними животами й вiдрiзаними грудьми – останки тих жертв розкопують нинi в кожному мiстi й мiстечку i на подвiр’i замарстинiвськоi тюрми у Львовi… Якби пережили втрату надii на краще життя, коли нiмцi, на яких сподiвалися збожеволiлi вiд бiльшовицького терору люди, позривавши спершу синьо-жовтi прапори, що iх вивiсили емiсари Ярослава Стецька 30 червня 1941 року на мiських ратушах, i розiгнавши сiльськi неозброенi «Сiчi», поприкрiплювали повсюдно шильди «Nur f?r Deutsche» i проголосили гасло «Deutschland ?ber alles»; евреiв зiгнали в гетто, а в мiстi iм, у бiлих пов’язках iз зiркою Давида, можна було ходити тiльки проiжджою частиною дороги; якби бачили безкiнечнi колони евреiв, яких iз дiтьми на руках гнали у Шепарiвський лiс на розстрiл, – а ти стояв бiля ратушi й дивився на тих чорних людей зi скляними вiд жаху очима, i тебе мучила совiсть, що вчора якомусь iз них не вiддав, а продав за три не потрiбних тепер йому золотих грiночку хлiба, щоб за них пiти в кiно; дивився, не забуваючи при тому, що не вивчив ще на завтра латину; а ти, вибравши серед дiвчат «даму серця» на гiмназiйному подвiр’i, бачив унизу, в ямi гегго, четверо трупiв на закривавленiй перинi… Якби втiкали, як ми, стрiмголов з ринку додому, бо там розпочала облаву щуцполiцiя, виловлюючи юнакiв i дiвчат на роботу до Нiмеччини… Якби на власнi очi бачили десятьох хлопцiв-баудiнстiв, прив’язаних за ноги до вбитих у брук залiзних палiв, i iх за те, що зiпсували каменедробарку, по одному, на очах у натовпу, методично розстрiлювали гестапiвцi… Якби пережили ту безнадiю, коли нiмцi втiкали, а наступали не менш страшнi й жорстокi «червонi визволителi»… Якими б моi дiти виросли?
А виросли б i понесли у своiх душах i страх, i обережнiсть, i впертiсть, i послужливiсть, i хитрiсть, i маску Януса – як ми…
Тiльки той, хто не пережив цього i пiслявоенних нiчних жахiв, хто не бачив поскиданих у штабелi бiля сiльрад убитих бандерiвцiв, батьки яких нiмiли й не мали права зiнатися до вбитих синiв, тiльки той може дивуватися, що загубили ми на тяжких дорогах витонченiсть душ.









