На нашем сайте вы можете читать онлайн «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
Краткое содержание книги Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Волошенюк довго лежав на долiвцi незворушно, i я не раз прислухався, чи ще живе: вiн був увесь синiй, запухлий, з повибиваними зубами, тiльки очима водив по стелi, а деколи тi очi зупинялися на менi, i я бачив у них сльозу; потiм звiдкiлясь, нiбито з-за стiн проникаючи, наповнювала камеру чиста мелодiя дивноi пiснi, яка й донинi е для мене найдорожчою, – «Ой пущу я кониченька в сад», i така вона була святопечальна, що я плакав, припавши головою до колiна скатованого, а Волошенюк спiвав безупинно, вкладаючи у пiсню весь свiй бiль, i одужував вiд неi бодай настiльки, щоб мати силу на другу нiч знову йти на допит.
Так минали тижнi. Я запiзнався з усiма арештантами, а тiснилось iх у камерi понад сорок. Кого тут тiльки не було, я навiть заримував: доктори, професори, фельдшери, фольксдойчери, меценаси i свинопаси, шевцi, кравцi та всякий iнший люд… Сидiв тут теж забутий нинi композитор Василь Якуб’як, учитель коломийськоi музичноi школи, – вiн ходив камерою i, склавши губи в дудочку, насвистував якусь мелодiю, часто зриваючись на слова: «А Говерла спить, а Говерла спить…», i ось недавно я почув цю дивовижну пiсню у виконаннi Михайла Сливоцького – то й згадав, де вона народилася…
А Волошенюк спiвав свого «Кониченька», поки не помер вiд побоiв.
Потiм, вийшовши з тюрми, я зустрiвся з Миколайчуком на вулицi.
Кажуть, що не так давно, в якусь недiлю, вiн з’явився у своему селi, навiть до церкви зайшов, до людей пiдступав, а народ мовчки розступався перед ним, немов перед прокаженим, i так вiн нi з ким i не заговорив.









