На нашем сайте вы можете читать онлайн «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
Краткое содержание книги Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Проте не квапмося з оцiнками: ми ще не знаемо, чим дихають вчорашнi комунiсти, котрi стали нинi при кермi незалежноi Украiни. Чи не загрожуе нам комунiстична самостiйнiсть?
Одне слово – цьогорiчне Рiздво проминуло хоч i в тривогах, зате в чiткiй визначеностi: ми маемо свою державу i готовi стояти за неi на смерть.
А минулого року на Рiздво держави ще не було, i ми не знали, коли ii збудуемо. Тепер готовi обороняти проголошену державу, а тодi лише боролися за ii створення.
І ось у надвечiр’i третього дня Рiздва почувся дзвiнок у дверях.
Не встигли ми розговоритися – як знову дзвiнок. Вiдчиняю: стоять Нiна Бiчуя i Роман Кудлик – непрошенi прийшли.
Тiльки випили чарочку – i знову: то вже Роман Безпалкiв – теж непрошений.
Сказала Нiна: «Немае тiльки Володi Яворiвського i не буде – вiн у Киевi». Тiльки вона це сказала, а до мого кабiнету, де ми розсiлися, входить разом з Сонею наш красень!
Хто про таке мiг подумати? Я ж нiкого не кликав, i вони не змовлялися. Що це за знак, що вся моя компанiя, яка вiрно i дружно, пiдтримуючи одне одного, втiшаючи, допомагаючи, цiло пройшла через тяжке двадцятирiччя, зiбралася, не домовляючись, рiвно в такому складi, як колись, – i теж у мене!
То сказав я, тамуючи сльози розчулення:
«Гряде до нас, братове, велике лихо або велике щастя.
…Влiтку 1960 року перед святом Івана Купала я приiхав до Криворiвнi у гостi до свого приятеля i колишнього однокурсника доцента Івана Денисюка, який перебував там iз студентами на дiалектологiчнiй практицi.









