Володар бліх. Життєва філософія кота Мура

В казцi механiзм перетворення Цахеса на обдарованого спiвака, музиканта, маляра – казковий – це подарованi феею волоски. Та цей образ е лише генiальним алегоричним втiленням закону дii багатства взагалi. У здатностi Цахеса привласнювати чужi таланти й успiх ми впiзнаемо добре вiдомi нам явища, коли творять однi, а нагороди i плату одержують iншi, коли в будь-якiй галузi культури, науки, мистецтва штучно створюються один чи два кумири, до яких як магнiтом притягуються звання, лауреатства, улесливi панегiрики на шпальтах газет, журналiв, на телеекранах.

Та годi звертатися до публiцистичного стилю. Гофман iз своею iнтуiцiею зробив iз побаченого в сучасному йому життi точнi прогнози й на майбутне. Не випадково Малюк Цахес став одним з великих художнiх узагальнень, мiстким символом, а його iм’я – прозвиськом. У казцi е багато iнших гротескних фiгур i сатиричних оцiнок рiзних сторiн сучасного Гофману суспiльства. Це i постать Моша Терпiна – псевдовченого, уособлення безплiдноi схоластичноi науки. І князь краiни Керепес Барзануф – продовжувач справи свого попередника Пафнуцiуса Великого, який твердою рукою вводив серед пiдданих просвiту i викорiнював забобони, виганяючи з краiни фей та чаклунiв, тобто фантазiю i поезiю. Жалюгiднi й смiшнi, вони небезпечнi своею живучiстю, бо, як i Цахес, вони «сама матерiя суспiльного життя в ii дивовижних, хоч i щоденних парадоксах» (Н. Берковський). Сучасники Гофмана, миттево впiзнавши за казковим i смiшним критику актуальних подiй i постатей, читали «Малюка Цахеса» як сатиричний, гостро критичний твiр. Наше сприйняття iнше. Конкретне втратило актуальнiсть, а унiверсальне вражае своею актуальнiстю i нас. Завершення чарiвноi iсторii лiтературознавцi тлумачать по-рiзному. Однi вважають його песимiстичним, бо поет Бальтазар – борець проти огидного «iмiтатора» Цахеса – пiсля ганебноi загибелi карли в нiчному горщику i свого одруження з красунею Кандiдою одержуе в подарунок дiм, сад i чудову кухню, яка сама варить i де нiщо не пiдгоряе, – тобто iдеальне мiщанське iснування. А це ж для романтика сумний фiнал. Іншi, навпаки, вважають, що автор нагороджуе героя пiсля всiх незугарностей i катаклiзмiв свободою вiд матерiальних турбот i нормальним щасливим iснуванням, як це часто бувае в завершеннях фольклорних казок. Можливiсть розмаiтих багатозначних тлумачень – одна з невичерпних можливостей, що ii даруе нам iронiчна проза Гофмана, його капрiччо.