Володар бліх. Життєва філософія кота Мура

Фантастика буденностi i буденнiсть найхимернiшоi фантастики – особливiсть ще однiеi примхливоi за сюжетом i постатями казки, яка вiдiграла таку фатальну роль у життi Гофмана i прискорила його смерть. Це вже згадуваний «Володар блiх». Якщо «Малюк Цахес» мае досить послiдовний сюжет i виразно окресленi постатi, то в цьому капрiччо всi складовi такого пiджанру (про що йшлося вище) сплiтаються в дуже барвисту, але заплутану еднiсть. З головним героем Перегрiнусом Тисом все бiльш-менш ясно. Це типовий для Гофмана дивак, мрiйник i самотник.

Може, всi цi сторони в нього виразнiшi, бiльш згущенi, нiж у iнших подiбних до нього персонажiв. У ньому е щось вiд вiдомого нам кафкiанського характеру, що зазвичай формуеться пiд руйнiвним сильним впливом тиранiчних батька чи матерi. Батьки Перегрiнуса не були деспотами, але своею слiпою любов’ю вони не дали синовi стати дорослим. Вiн залишився безпорадною дитиною, що хоче, мов пташеня, ховатися в теплому гнiздечку з роззявленим дзьобиком, чекаючи на смачного хробачка, що його принесуть турботливi родичi. І пiсля iх смертi вiн продовжуе подумки спiлкування з ними i зберiгае ритуали свого колишнього дитячого життя. Щоправда, автор посилае його на три роки в мандри по свiту. Але нiчого про цi мандри не розповiдае, бо, мабуть, це була б зовсiм iнша iсторiя. Значно плутанiшими здаються iншi персонажi казки, якi мають кiлька iмен i кiлька втiлень. Це мiнiатюрна прегарна голландська дiвчина Дертье Ельвердiнк, вона ж принцеса Гамагея з Фамагусти, iстота загадкова, спокуслива й iнодi пiдступна. І знайомий Перегрiнуса колишнiй студент Георг Пепуш, темпераментний бунтiвний молодик, а в iншому, казковому, втiленнi – закоханий в Гамагею будяк Цегерiт. Це досить кумеднi науковi суперники оптики i дослiдники мiкроорганiзмiв з iменами вiдомих реальних вчених Левенгука i Сваммердама i т. д. Переказувати вигадливо заплутанi пригоди персонажiв, iх вiдносини i перевтiлення тут нема потреби. Читач про все це дiзнаеться з тексту. Може, варто навести дише одну з лiтературознавчих гiпотез. У казцi йдеться про «живу i плiдну iстину» (Гамагея), механiчний матерiалiзм, «знекровлюючий iстину» (Принц п’явок), емпiричне безкриле псевдонаукове копирсання в «нiкчемних» проявах життя (Левенгук i Сваммердам) i нарештi творчу синтетичну думку (Майстер Блоха). Перегрiнус, який знаходить нарештi свое щастя з простою дiвчиною Розонькою, втiлюе творчi поривання, кохання, почуття, що сильнiшi за абстрактне мислення, iронiчний скепсис, «чисту» науку.