Володар бліх. Життєва філософія кота Мура

 – Якого полоненого? Хто може бути в мене в полонi?

– Так, – знов мовила дама, схопивши Перегрiнуса за руку й нiжно притиснувши ii до грудей, – так, я визнаю, що тiльки велика, шляхетна душа може вiдмовитись вiд вигод, якi iй посилае ласкава доля, правда й те, що ви не матимете багатьох переваг, якi легко здобули б, якби не видали полоненого… Але подумайте, Перегрiне, адже все щастя, все життя Алiни залежить вiд того, чи вона володiтиме тим полоненим, який…

– Якщо ви не хочете, – перебив ii Перегрiнус, – якщо ви не хочете, ангеле мiй, щоб я все це вважав за гарячкове марення чи щоб я сам тут-таки збожеволiв, то скажiть менi, про кого ви говорите, про якого полоненого?

– Що? – мовила дама.

 – Я не розумiю вас, Перегрiнусе, невже ви будете заперечувати, що вiн справдi попав до вас у полон? Адже я сама бачила, як ви купували лови i вiн…

– Хто? – в нестямi вигукнув Перегрiнус. – Хто вiн? Я вперше в життi бачу вас, панi. Хто ви i хто вiн?

Тодi дама, геть прибита горем, упала до нiг Перегрiнусовi, заливаючись слiзьми:

– Перегрiне, будь людяний, май серце, вiддай менi його! Вiддай!

А пан Перегрiнус закричав, перебиваючи ii:

– Я збожеволiю… Здурiю!

Раптом дама зiрвалася на ноги.

Вона здавалась тепер вищою, очi ii палали, губи тремтiли.

– О варваре! – вигукнула вона в нестямi. – В тебе немае серця… Тебе не можна вблагати… Ти хочеш моеi смертi, моеi загибелi… Ти не вiддаси менi його! Нi… нiколи… нiколи… О нещасна я… кiнець менi… кiнець… – І вона вибiгла з кiмнати.

Перегрiнус чув, як вона бiгла сходами i ii пронизливi зойки луною розходились по цiлому будинку, аж поки внизу грюкнули дверi.

Тодi запала мертва тиша, наче в могилi.

Пригода друга

Приборкувач блiх. Сумна доля принцеси Гамагеi[6 - Гамагея, Пепуш, Секакiс, Тетель, Накрао – Гофман запозичив цi iмена з книги П.-Ф. Арпе «Про дивовижнi витвори природи i мистецтва, що звуться талiсманами та амулетами», яка була в 1792 роцi перекладена нiмецькою мовою.] у Фамагустi.

[7 - Фамагуста – мiсто на Схiдному узбережжi острова Кiпр.] Незугарнiсть генiя Тетеля i дивовижнi мiкроскопiчнi дослiди й розваги. Вродлива голландка й чудна пригода молодого Георга Пепуша, колишнього iенського студента

На той час у Франкфуртi перебував один чоловiк, що займався дивним мистецтвом. Його звали приборкувачем блiх, i недарма, бо вiн, хоч i з великими труднощами, зумiв навернути цих маленьких тваринок до культури i навчити iх рiзних цiкавих штук.