Володар бліх. Життєва філософія кота Мура

На превеликий свiй подив, глядачi спостерiгали, як на бiлому, до блиску налощеному мармуровому столi однi блохи везли маленькi гармати, дiжки з порохом, зброю, а iншi стрибали поряд з рушницями на плечi, патронташами на спинi й шаблями при боцi. На команду приборкувача вони виконували найважчi фiгури, i iхня муштра здавалася веселiшою i жвавiшою, нiж у справжнiх солдатiв, бо iхнiй марш полягав у вишуканих антраша й стрибках, а повороти праворуч i лiворуч – у чудесних пiруетах. Усе вiйсько дiяло навдивовижу злагоджено, а полководець здавався водночас i вправним балетмейстером.

Та, мабуть, ще кращi були, ще бiльше тiшили око невеличкi золотi карети, запряженi блохами – по чотири, по шiсть i по вiсiм. Погоничами й служниками були малесенькi, ледве помiтнi золотi кузочки, а що сидiло всерединi, вже не можна було побачити.

Мимоволi спадав на думку екiпаж феi Маб, який бравий Меркуцiо з Шекспiрових «Ромео i Джульетти» змалював так гарно, що зразу видно, як часто цей екiпаж iздив по його власному носi.

Та лише кинувши оком на весь стiл крiзь добре збiльшувальне скло, можна було скласти справжню цiну мистецтву приборкувача блiх. Бо аж тепер глибоко вражений глядач бачив, яка пишна й делiкатна та упряж, як тонко зроблена зброя, яка гарна, просто блискуча унiформа. Годi було уявити собi, яким iнструментом мiг користатися приборкувач блiх, щоб так чисто й пропорцiйно виготовити деякi другоряднi речi, скажiмо, остроги, гудзики тощо; порiвняно з ними те, що звичайно вважалося шедевром кравецького мистецтва, а саме: пара рейтузiв на кожнiй блосi, якi облягали тiло, наче влитi, – причому найважча в цiй роботi була примiрка, – здавалося дрiб’язком, не вартим доброго слова.

Приборкувач блiх мав величезний успiх у мiстi. Цiлий день у залi було повно цiкавих, яких не лякала висока плата за вхiд. Навiть увечерi вiдвiдувачiв було багато, може, навiть ще бiльше, бо тодi приходили й тi, яких не стiльки цiкавили всi цi майстернi витребеньки, скiльки вражав iнший витвiр приборкувача блiх, що здобув йому зовсiм iншу славу i повагу дослiдникiв природи.

Це був нiчний мiкроскоп, що так само, як сонячний мiкроскоп удень, кидав на бiлу стiну, немов чарiвний лiхтар, яскраво освiтлене зображення предмета, навдивовижу чiтке й виразне. Крiм того, приборкувач блiх торгував ще чудовими мiкроскопами, за якi йому залюбки платили добрi грошi.