Володар бліх. Життєва філософія кота Мура

Але вiн, нiтрохи не задумуючись, вигукнув:

– Дертье Ельвердiнк! Мила, люба дiвчино, невже це не облуда? Чи можливо, що ти мене справдi могла полюбити?

– Як ти можеш сумнiватися, мiй Перегрiнусе? Хiба дiвчина зважиться на те, на що зважилась я, коли серце в неi не палае коханням? Перегрiнусе, я кохаю тебе, як нiкого, i якщо ти хочеш бути моiм, то й я твоя всiею душею i лишуся в тебе тому, що не можу розлучитися з тобою, а не тому, що бажаю звiльнитися вiд дядьковоi тиранii.

Срiбнi нитки зникли, а думки, впорядкувавшись, казали: «Як це сталося? Спершу я прикидалася, що люблю його, тiльки для того, щоб вернути собi й Левенгуковi майстра Блоху, а тепер я справдi його покохала.

Пiймалася у власнi тенета. Я вже не думаю про майстра Блоху, а хотiла б довiку належати цьому чоловiковi, який здаеться менi кращим за всiх, кого я досi бачила».

Можна собi уявити, яку пожежу розпалили цi думки в грудях у Перегрiнуса. Вiн опустився навколiшки перед красунею, почав палко вицiловувати iй ручки, називав ii своiм щастям, своiм блаженством, своiм божеством.

– Ну, – прошепотiла Дертье i лагiдно пригорнула його до себе, – ну, мiй милий, тепер ти, напевне, не вiдмовишся виконати прохання, вiд якого залежить не тiльки спокiй, а все життя твоеi коханоi.

– Вимагай, – мовив Перегрiнус, нiжно обiймаючи ii, – вимагай усе, що хочеш, свiте мiй, твое найменше бажання – для мене закон. Усе, що в мене е найдорожчого, я з радiстю принесу в жертву твоему коханню.

– Горе менi, – прошепотiв майстер Блоха.

 – Хто б подумав, що зрадливиця переможе. Я пропав!

– То слухай же, – повела далi красуня, вiдповiвши на його палкi поцiлунки, – слухай же, я знаю, як…

Раптом дверi розчинилися, i в кiмнату зайшов пан Георг Пепуш.

– Цегерiт! – у розпачi вигукнула красуня й непритомна впала на канапу.

А будяк Цегерiт кинувся до принцеси Гамагеi, схопив ii на руки i прудко, як вiтер, вискочив з кiмнати.

Цього разу майстер Блоха був урятований.

Пригода п’ята

Дивовижне слiдство i подальша мудра й розважна поведiнка пана таемного радника Кнарпантi.

Думки молодих поетiв-ентузiастiв i дам-письменниць. Мiркування Перегрiнуса про свое життя i вченiсть та розважнiсть майстра Блохи. Рiдкiсна доброчиннiсть i стiйкiсть пана Тиса. Несподiваний кiнець небезпечноi i трагiчноi сцени

Ласкавий читач пригадуе, що папери пана Перегрiнуса Тиса були конфiскованi, щоб з iхньою допомогою швидше напасти на слiд злочину, який не був нiколи вчинений.