Бодай Будка

В тiеi ж фермершi набула ще деяких домашнiх продуктiв та зробила страви, рихтик[26 - Рихтик (дiал.)  – точно.], як баба колись…

Пах хлiба був запаморочливим; вiн змiшувався з пахом смаженоi до золота на коноплянiй олii рiчноi риби, i терпiти було тяжко.

Як почувши той пах, пiдтягнулися Влянка та Ленка – приiхали разом Ленкiною машиною. Ми обнялися з сестрою. Так склалося, що цим лiтом вона, занятая справами у Мiнську, майже не бувала в Добратичах, i не бачила ще Будки й тепер, оглядаючи мiй дiм i двiр, оживилася: «Ось тут, пам’ятаеш, ми закладали своi «секретики»… Згадуеш, композицii з «золотка» з цукерок, квiточок, пiд шкельцем, в тайному мiстi, щоб нiхто не знав, а пiсля треба було приходити в те тайне мiсце та любуватися… А з цiеi вишнi я впала… А вода з колодязя, чи така сама на смак? Така сама.

Ох, i туалет той самий, дивись ти. А ти вже провела до дому воду та каналiзацiю? Провела? То добре. Треба ще газ пiдвести, з дач, у них же е. Ось тобi як подарунок оплачена домова на цi роботи. Надiйна контора, перевiрена, приiдуть по твоему першому дзвiнку, тiльки-но будеш готова». Менi приемно було ii оживлення, приемно було й отримати такий доречний подарунок.

Дiвчата помогли накрити стiл на дворi пiд яблунею – крiм хлiба, були ще масло, сир, жарена риба, молода картопля з тушкованою капустою, мед та французьке шампанське. Виключаючи тiльки мед з шампанським, все решту я зробила (i добула) сама. То була перша за десятки рокiв самостiйна рибалка – плотва, йоржики, канадськi сомики, пiдлящики срiблистi, трепетливi з Копаного Рову (в мене аж шкура на руках засвербiла, поки iх перечистила – алергiя) – як i перше збивання масла, як i роблення сиру.

Вдалося все! Масло зi сльозами на жовтому боцi, сир, в який я додала розмарину, пахнув раем… А, ще ж яйця були, також вiд курей тiеi фермершi, з жовтками кольору передвечiрнього сонця, а ще черешнi кольору сонця ранiшнього та абрикоси (барви легкоi хмарки на полуденному сонцi – все того ж походження.

Влянка сказала, що чекати бездiйно кiля такого столу довго вона не зможе, чим мене вельми порадувала.

Подзвонили Оксанцi, виявилося, що вона вже пiд’iжджае, тут же вона й вирулила до коворота[27 - Коворот (дiал.)  – хвiртка.] на своему роверi. В сенсi, лисапедi. Вирiшили, що одразу сiдаемо за стiл, а оселю Оксанка огледить пiзнiше.

Шампанське довiрили вiдкрити менi як професiоналу-рецидивiсту (сказала Ленка). Вечiр, теплий лiтнiй вечiр мого новосiлля, почався.

Я бачила, що моя iдея оказалася вдалою.