Бодай Будка

До новосiлля я викосила двiр, i зараз на свiжоскошеному травнику з висоти горища було добре бачнi чаренi грибiв – пурхавок та пудпалюпахiв. Пурхавки росли рiвними рядами, а пудпалюпахи – пiвколами. А найдивнiше, найвражаюче – що всi разом цi гриби створювали велике, чiтко, виразно бачне слово:

БІДА

Не до вiри, але так!

Оксанка, поки ми розгублено мовчали, не можучи втямити, що то таке, перейшла до другого вiкна, напроти першого.

– А тепер сюди пiдiйдiть.

З цього вiкна були бачнi iншi чаренi грибiв, але вони також складали собою слово:

BIEDA

Менi так само прийшлося прокашлятися, перш чим я змогла виговорити:

– Що це значить? Якийсь жарт?

Оксанка подивилася на мене.

– Чи попередження.

Ми стояли одна проти одноi, i уявнi лiнii помiж нами робили майже правильний криж; але погляди, спрямованi на Оксанку, створювали малюнок птичоi лапи.

Текст – це завжди тайна, написаний вiн на паперi чорнилом, на землi грибами чи в повiтрi поглядами. Тайнi знаки ще можуть критися в червонокрiвцях, бактерiях, навiть у молекулах – вони там палають.

– Повiрте менi, вони мають розум й почуття, як мае розум й почуття бджолина сiм’я, мурашник або людство як таке, – казала Оксанка, коли ми спустилися з гори й розглядали тепер таемничi грибнi надписи зблизька. – Грибниця, гриби – це досить таемничi iстоти. Читали ж, мабуть? В Японii не так давно були проведенi експерименти з грибницею, якi показали наявнiсть у неi неабиякого iнтелекту i пам’ятi.

– Та ну тебе! – вiдмахнулася Влянка. – От тiльки не треба цих лженаукових гiпотез. Алко, признайся, нащо ти це зробила?

– Нi сном, нi духом! – присягнулася я. – Не маю нiякого вiдношення.

– Значить, колишнiй власник забавлявся, – виказала гадку моя сестра.

– Не знаю, не знаю, – засумнiвалася я. – В його такий вигляд, нiби вiн взагалi в життi не забавлявся й гадки не мае, як то робити.

– Интересно, а почему надписи по-украински и по-польски? – спитала Зорницька.

Ми вернулися за стiл. Вечiр скiнчався в задумливостi, яку навiвала неясна, непересiчна грибна вiстка. Але дiвчата дiйшли висновку, що гриби тi щось хоча й незрозумiле, але ж явно не надприродне, i тiльки Оксанка з ii схильнiстю до чарiвного може так вважати.