Фауст

]

Що мае силу над чортами?

Пекельнику, як ти сюди пробравсь?

І як це дух такий попавсь?

Мефiстофель

А придивись до неi пильно, —

Вона накреслена нещiльно:

Не вийшов трохи крайнiй кут.

Фауст

Випадок добре постарався!

Так ти тепер в неволi тут?

Оце не ждав, не сподiвався!

Мефiстофель

Коли сюди я вскочив псом,

Я не помiтив знаку того, —

І чорту вийти вже незмога.

Фауст

А чом не вилiзти вiкном?

Мефiстофель

Та звичка в нас така вже здавна повелась:

Чортам i привидам скрiзь вхiд без перепони,

Але кудою влiз, тудою i вилазь.

Фауст

То в пеклi теж своi закони?

Чудова рiч! То з вами можна й пакт

Надiйний пiдписати, безумовно?

Мефiстофель

Як хто формальний укладе контракт,

Обiцяне завжди одержить сповна.

Колись питання це складне

Ми обговорим неодмiнно.

Ну, а тепер пусти мене,

Прошу тебе, прошу уклiнно.

Фауст

Та ще хвилиночку пожди,

Скажи менi хорошу казку!

Мефiстофель

Та це ми встигнемо завжди.

Пусти мене, зроби цю ласку!

Фауст

Чи я шукав тебе, скажи?

Ти ж сам попавсь менi на щастя.

Хто чорта вловить, то держи,

Хтозна, чи ще коли впiймати вдасться.

Мефiстофель

Гаразд, на все я пристаю,

Як хочеш, я лишусь з тобою,

Але дозволь фантазiю твою

Потiшити мого мистецтва грою.

Фауст

Роби що хоч, але гляди,

Щоб не було в тiй грi нуди.

Мефiстофель

Твоi чуття за цю часину

Зазнають бiльше втiх, мiй сину,

Нiж в цiлий рiк сiреньких днiв.

Ти вбачиш любосну картину,

Ти вчуеш духiв нiжний спiв, —

І це не буде лиш маною:

Вiдчуеш ти амброзiй пах

І смак нектару на устах,

Торкнешся щастя ти рукою.

А збори скорi будуть в нас:

Весь гурт наш тут; почнiмо враз!

Духи

Щезнiть, зникайте,

Темнi склепiння!

Дивно привiтне,

Нiжно-блакитне

Небо, сiяй!

Геть розпливайтесь,

Чорнii тучi,

Ви ж розгоряйтесь,

Зорi блискучi,

Сонце, заграй!

Дiти небеснi —

Духи чудеснi,

Ласку несучи,

Тут пролiтають,

Трепет жагучий

Скрiзь викликають;

Звиннi iх тiнi

В барв мерехтiннi

Землю вкривають

Там, де в альтанах

Пари коханих

В пристраснiм млiннi

Душi зливають.

Зелено пишнi

Лози буяють,

Грона розкiшнi

Тяжко звисають,

І винотоки

Виннi потоки,

Пiннi й шумливi,

З них вигнiтають.

В радiснiй зливi

З гiр, маем критих,

По самоцвiтах

Струмнi тi ллються,

Поки зiйдуться

В рiки глибокi,

Плеса широкi.