Фауст

Любить там птиця

Солодко впиться

Й далi помчати

Десь на чудовий

Острiв казковий

Сонце стрiчати.

Чуеш, у лузi

Спiв там лунае?

Бачиш, у крузi

Танець буяе?

Всюди тут воля,

Всiм тут роздолля:

Тi поп'ялися

По верховинi,

Тi розплилися

В озера синi,

Інший ширяе

В небо безкрае,

В далi прозорi,

Звiдки ллють зорi

Щастя жагу.

Мефiстофель

Заснув! Гаразд, моi хлоп'ята чулi!

Чудово ви спiвали люлi-люлi;

За цей концерт я не лишусь в боргу.

Вiн думав, що менi звiдсiль уже не вийти!

Ще бiльш його маною оповийте,

Ще глибш його занурте в море мар!

Менi ж тепер пацюк на визвiл прийде,

Розбить накреслений цей чар.

От i пацюк вродивсь одразу —

Шмигнув до нiг i жде наказу.

Володар всiх щурiв, мишей,

Жаб, мух, комах, блощиць, вошей

Тобi наказуе пiдлiзти

І на порозi знак прогризти

Там, де оливи вiн полив, —

За дiло ж, ну, без зайвих слiв!

Он закрутка чаклунська, бачиш, скраю?

Я через неi тут сидiти маю;

Гризни! Ще раз, i всьому край! —

Ну, Фаусте, спи i поки що бувай!

Фауст

(прокинувся)

Це що ж, я знов в оману дався?

Знов духiв рiй без слiду зник,

Почезла чортова мана вся,

Та й пудель теж кудись утiк!

Кабiнет Фауста

Фауст i Мефiстофель.

Фауст

Хто там? Заходь! Чи ж мук iще не досить?

Мефiстофель

Це я.

Фауст

Заходь!

Мефiстофель

Хто хоче, тричi просить.

Фауст

Заходь же!

Мефiстофель

От за це люблю;

Дiйдем до злагоди ми духом.

Дивись, яким прийшов я зухом:

В червець убрався, в блаватас,

Плащем обвинувся едвабним,[27 - … В червець убрався, в блаватас, /Плащем обвинувся едвабним… – Червець – червона, блаватас – блакитна шовкова тканина (примiтка М. Лукаша), едвабний – шовковий. Якщо спочатку Мефiстофель з'явився в одязi «мандрiвного схоласта» i програв учений двобiй з Фаустом, то тут вiн одягнувся «як шляхетний пан» («edler Junker»), бажаючи показати, що тепер не збираеться з ним сперечатися.

Вдяг капелюх з пером привабним

Ще й шпагу замашну припас.

Послухай дружньоi поради,

Вдягни й собi такi наряди,

Покинь нiкчемнi заняття, —

Узнаеш, що таке життя.

Фауст

Шкода менi у шати тi вбиратись,

Турбот життя й на них лежить печать.

Я застарий, щоб тiльки гратись,

Замолодий, щоб не бажать.