Фауст

Чого ж менi од свiту ждати?

І що той свiт спроможний дати?

Страждай, терпи! Терпи, страждай! —

Цей спiв я чую щохвилини,

І щогодини, i щоднини

Усе життя – iз краю в край.

Прокинувся уранцi – i тривога,

Печаль гiрка мене уже тiснить,

Що весь цей день не дасть менi здiйснить

Нi одного бажання, нi одного…

Найменший проблиск щастя враз

Вiд злоi критики погасне,

Зникае видиво прекрасне

За тисяччю гидких гримас…

Нiчною зрадною добою

Я в лiжко з острахом iду —

І тут менi нема спокою

Од снiв, що сняться на бiду.

А Бог той, що живе в менi

І сили збуджуе духовнi,

Громадить iх бентежно в глибинi,

Та вийти не дае назовнi.

Онавiснiв менi тягар буття —

Я кличу смерть, ненавиджу життя.

Мефiстофель

Та хто ж бажае смертi прибуття?

Фауст

Блаженний той, кому у сяйвi слави

Вона чоло у лавр зав'е кривавий,

Кого знайде серед гулянки

В обiймах дiвчини-коханки.

Чому не вмер я в захватi в ту мить,

Як Дух Землi менi явився!

Мефiстофель

І все-таки якогось трунку спить

Ти тоi ночi не рiшився.

Фауст

Як бачиться, ти любиш шпигувать.

Мефiстофель

Хоч не всевiда я, а дещо можу знать.

Фауст

Тодi вiд пориву страшного

Спинив мене знайомий спiв,

І спомин днiв дитинства мого

Іще раз душу обманив…

Клену ж я все, що нас тримае

В тенетах марев i оман,

Клену я все, що нам скрашае

Життя земного тужний бран!

Прокльон бучному гордуванню,

Що дух ним сам себе п'янить,

Прокльон людському слiпуванню,

Що нас обманюе щомить!

Прокльон вам, мрii славолюбнi,

Бажання ввiчнити iм'я,

Прокльон вам, пута злуднi, згубнi —

Робота, влада i сiм'я!

Прокляття золоту, мамонi,

Що завдае нам тьму турбот

Або колише нас на лонi

Розкошолюбних насолод!

Я шлю прокльон любовi щирiй,

Смачному соку виногрон,

Я шлю прокльон надii, вiрi,

Й терпiнню надто шлю прокльон!

Хор духiв

(незримо)

Жаль! Жаль!

Розбив ти його,

Прекрасний свiт,

Ударом руки —

Розбив на друзки!

То вчинок пiвбога!

Ми зносим

Уламки у вiчне Нiчого,

Голосим

По загинулiй красi.

Сильнiший,

Як земнороднi всi,

Пишнiший

Свiт побудуй,

Побудуй його в серцi своiм!

І прямуй

Шляхом новим

З духом ясним,

І чарiвнiший

Спiв наш почуй!

Мефiстофель

Моi малята

Мудрi до ката.