Гра в бісер

Кнехт, власне, мае двiйника в собi самому, що й надае йому об’емностi. І все-таки вiн розпався б, розщепився, як Гаррi Галлер перед дзеркалом «магiчного театру», якби не одна його особливiсть. Хоч би як трактував вiн Касталiю, хоч яку б позицiю займав щодо неi, в його поведiнцi завжди е жертовнiсть, самозречення. Не випадково його iм’я Knecht, тобто в перекладi: «служник», «раб».

Роман «Гра в бiсер» присвячений «мандрiвникам на Схiд»[1 - Мандрiвникам на Схiд. – Посвята натякае на повiсть Гессе «Мандрiвка на Схiд», яка з’явилася друком на десять рокiв ранiше вiд роману «Гра в бiсер», i мае щонайменше потрiйний змiст.

По-перше, вона апелюе до тiеi утопii iнтимного духовного братства, що е темою обох книжок. Чудово розумiючи, наскiльки фальсифiкованi в навколишньому суспiльствi масовi зв’язки мiж людьми, як легко, не бажаючи того, стати часткою лiтературноi промисловостi, що спотворюе все на свiтi, Герман Гессе довiрливим, майже змовницьким жестом кладе книжку в руки «своему» читачевi, своему «побратимовi по Ордену», який зрозумiе його з пiвслова. По-друге, автор пiдкреслюе еднiсть змiсту обох книжок: i тут, i там iдеться про спiввiдношення мiж духовнiстю й життям, про дiалектику вiри, що зберiгае свою бадьорiсть у всiх розчаруваннях i всупереч iм. По-трете, чисто лiтературно «Гра в бiсер» продовжуе лiнiю, почату «Мандрiвкою на Схiд». Прозорiсть i натхненнiсть образноi системи, що пануе в обох книжках, нiтрохи не виключае опуклоi пластичностi образiв. В обох випадках мiсце дii, кажучи словами самого Гессе, – «це не краiна чи якесь географiчне поняття, а батькiвщина й молодiсть душi, те, що е всюди й нiде, тотожнiсть усiх часiв». Друга незвичайна риса, притаманна лiтературнiй технiцi обох книжок Гессе, яка часто наштовхуеться на нерозумiння, – безперервна змiннiсть погляду на речi, коли майже кожна наступна фраза дае предмет зображення в iншiй змiстовiй перспективi, нiж попередня, а остаточний «пiдсумок» залишаеться зумисне багатозначним. Так, «Мандрiвка на Схiд» змальовуе якесь Братство, що зазнало краху, розпалося, забулось, i тiльки його колишнiй член Г. Г. хоче писати iсторiю цього високого починання; непомiтно все змiщуеться, i стае ясно, що всi цi роки, якi Г. Г. перебував у гiркому розчаруваннi, Братство долало далi свiй шлях, i тiльки самий Г. Г. зi слабкодухостi вiдпав вiд нього; i тепер зневiреному, але чесному членовi Братства судилося дiзнатись, що й сам вiн на глибшому рiвнi свого буття незмiнно зберiгав вiрнiсть своему служiнню.