Гра в бісер

Безперечно, навiть у важкуватiй своiй побудовi, у своiй схованiй пiд стилiзаторським порохом iронii роман цей – продукт пiзньоi, досить стомленоi культури. А проте в ньому е сила та жива пластичнiсть зображення, що властива справжньому мистецтву слова:

«Перед ним лежало невелике, тихе, сiрувато-зелене озеро. По той бiк здiймалася стрiмка, висока скеляста круча з гострим, щербатим гребенем, що нiби розтинав прозоре, зеленкувате, холодне вранiшне небо… Тiто пильно вдивлявся в похмурий гребiнь скелi, за яким палахкотiло небо, запалене вранiшнiм багрянцем.

Аж ось ребро скелi блиснуло, наче розпечений метал, що починае топитися, обриси хребта втратили свою чiткiсть, i вiн раптом став нижчий, немов пiдтанув i осiв, а з вогнисто-червоноi щербини випливло слiпуче свiтло дня».

Так пишуть поети, що працюють натхненно i неквапливо. Так писав Гессе – автор «Гри в бiсер», роману, що вийшов у свiт 1943 року, а через три роки був удостоений Нобелiвськоi премii.

А водночас то був, мабуть, й перший постмодернiстський роман, але й досi в усiй складностi своеi гри ще не розпiзнаний.

    Дмитро Затонський

Гра в бiсер

Гра в бiсер

Спроба загальнозрозумiлого вступу в ii iсторiю

…non entia enim licet quodammodo levibusque hominibus facilius atque incuriosius verbis reddere quam entia, verumtamen pio diligentique rerum scriptori plane aliter res se habet: nihil tantum repugnat ne verbis illustretur, at nihil adeo necesse est ante hominum oculos proponere ut certas quasdam res, quas esse neque demonstrari neque probari potest, quae contra eo ipso, quod pii diligentesque viri illas quasi ut entia tractant, enti nascendique facultati paululum appropinquant.

    Albertus Secundus

    Tract. de cristall. spirit. ed.

    Clangor et Collof., lib. I, cap. 28[2 - Альберт Другий. Тракт. про кристал. дух., вид. Клангор i Коллоф, кн.

I, розд. 28 (лат.).]

Рукописний переклад Йозефа Кнехта:

…i хоч з певного погляду речi, що не iснують[3 - …i хоч з певного погляду речi, що не iснують… – Епiграф належить Гессе, а його переклад на схоластичну латину виконали друзi письменника – фiлологи Шалль i Файнгальс. Вигадане iм’я автора тексту «Альберт Другий» натякае на вiдомого середньовiчного схоласта Альберта Великого (1193–1280), вчителя Фоми Аквiнського.