Священна книга гоповідань

Натомiсть люди отримують оманливе вiдчуття спокою i примирення, яке насправдi можна вiдчути i в тамбурi поiзда, i в МакДоналдзi. Бо вiдчуття спокою – це лише фрiлансова дiяльнiсть мозку, а не вплив хрестiв чи iкон. Кароче, МакДоналдз – не галiмiше за церкву, рiшив І-раз. А церква – не прикольнiша за тамбур.

І-раз, наприклад, теж надае вiдчуття спокою тим школярам, яких вiн кришуе. Йому що, вважати себе релiгiйною установою?

церквочка з виходом

З церкви саме виходили люди, закiнчилася служба. У церквi всьо – не в дружбу, а в службу, знову припав на умняк Іван.

Натовп, на двi третини вдягнений у хустки, вийшов з-пiд будiвлi з золотавими банями i неспiшно перейшов пiшохiдний перехiд. Люди сумирно проникали у провулки i зникали, нiби пальцi релiгiйного фанатика у своiй бородi.

Прямо перед І-раз, бiля зупинки, одна iз захустованих жiнок почала перекладати щойно купленi в церквi свiчки собi в сумочку. Вона нахилилася i не помiтила перед собою одну з тих калюж, яку скинув з неба iхнiй Бог.

Дiвчина зашпорталася в сумочцi, спiткнулася, ойкнула i ледь-ледь утрималася на ногах, але з сумки повипадала безлiч дрiбничок. Цю жiнку треба було бачити – вся в темному, в тендiтних пальчатах, з чорним хвилястим волоссям пiд хусткою, сконцентрована на своiх думках, з чiткою траекторiею ходи – i раптом у певну секунду розсипаеться, нiби кошик з чорницями.

І-раз у момент ii падiння рефлективно пiдiрвався з мiсця i – кабанчиком до неi. Але це не був порив джентльмена, який рине врятувати ледi, що потрапила в незграбну ситуацiю.

Навпаки, у ньому спрацював внутрiшнiй гопник Павлова – все, що не так лежить, треба брати. В сенсi, брати не дiвчину, а предмети, що випали з сумочки.

Вiн пiдiйшов до неi i нахилився, типу допомогти iй збирати речi, а насправдi, щоб намутити собi якийсь проiзний там, бiжутерiю. На крайняк, пару свiчок, думав Іван, буду салабонам уставляти.

Серед усiеi дрiбноти І-раз зауважив ii паспорт, який теж випав. Паспорт розгорнувся, i вiтерець розтрiпував його сторiнки.

Іван випас вкладену маленьку фотографiю мужчини – в чорнiй рамочцi з чорною навскiсною смужкою в правому нижньому кутку. Пiд фотографiею було вказане прiзвище – Костенюк.

Скопитився, подумав І-раз. Сам дебiл, подумав Костенюк у вiдповiдь.

Також І-раз помiтив мобiлу. Вiн рiзко й непомiтно пiдняв ii, поки дiвчина роздивлялася навкруги в пошуках предметiв. За мить телефон опинився у нього в кишенi, дiвчина нiчого не зауважила.