Священна книга гоповідань

А ще Іван прикинув, що чиясь смерть, а саме смерть Костенюка, батька цiеi красунi, не пiдбила його вiддати iй телефон. А свое почуття до неi – таки да.

Гопник всерединi І-раз помер не вiд чужоi смертi, а вiд своеi любовi.

вiк живи, вiк шукай

І-раз повернувся на свое, облюбоване довгими роками попiвства, мiсце, сiв на спинку лавочки i вже збирався стати вiчним псом Хатiко, вони з пацанами якось втикали фiльм про цього собаку, задушевно.

Іван весь залишок дня був величним i самотнiм у своiх фантазiях про дiвчину.

Почувався, як единий глядач на багатотисячному футбольному стадiонi в час, коли нема матчу – сидиш, милуешся зеленим спокоем територii для баталiй, i вiдчуваеш, i згадуеш, i уявляеш, як потужно, як вiддано й вiдчайдушно борються спортсмени за м’яч пiд час матчу. Тiльки замiсть футбольного поля було мiсто, замiсть футболiстiв – Іван i та дiвчина, замiсть матчу – iхня любов.

Просидiв так до вечора, в чайнику кипiли думи, вiн прикидав, як пiдганяе тiй дiвчинi краденi рожевi телефони, накоцанi в теплицi прикольнi макотюльпани, як по-багатому тусить з нею в ресторанi на збиту з дiтвори батькiвську капусту, кришуе ii вiд гопникiв з iнших районiв, займаеться з нею сексом у найфуфиристiшому лiфтi свого району! Так, як умiють кохатися лише гопники – на корташах.

Єдине, через що його пробивало на тугу – не знав, як ii у цьому мiстi вицепити, де вона живе, чим промишляе?

Так вiн просидiв до глупоi темряви, поки не увiмкнулися вуличнi лiхтарi. І сталося щось дуже мотивуюче, дуже надихальне.

Коли загорiлись вогнi, з тiеi калюжi, бiля якоi розсипалися речi дiвчини, йому в око вiдразу блиснув золотистий обруч. Іван скочив до обруча, дiстав його, роздивився i зрозумiв, що пора дiяти.

знаходження причетного

– Зараз прошаримося, шо у нас тут мутиться в мiському морзi, якi приколи, всi дiла, – потираючи руки, сказав хакер в темних окулярах i зi шрамом пiд щокою.

Нi, вiн зараз не знаходився в морзi i не збирався всю нiч розглядати мерцiв, потираючи свiй шрам пiд нижньою губою, що був схожий на ще одну шизоiдальну, таку ж, як i його справжня, усмiшку.

Вiн сидiв перед монiтором у кiмнатi, яку освiтлював лише цей монiтор, i на офiцiйному сайтi мiського моргу переглядав статистику. Дивився список останнiх, так би мовити, надходжень:

Мужчина, 29 рокiв, смерть вiд перерiзання пуповини. Джугашвiлi Т. Т.

Не пiдходить за прiзвищем.

Жiнка, 44 роки, смерть вiд задушення, волосся засмоктав пилотяг.