Священна книга гоповідань

Вiн припав на ушняк i чув, як баба висунулася на дах, i тихенько почала шаритися там вiд кутка до кутка. Іван чекав чоткого моменту, щоб прошмигнути мiж безоднею i сокирою.

І саме в один iз таких моментiв чекання пролунав дзвiнок на мобiльний, який лежав у Івана в кишенi. Мелодiя з пiснi «Залатие купала» засиренила на весь дах, поки Іван парився i метушливими руками витягав телефон з кишенi.

«Палiво», – подумав І-раз, намацав потрiбну кнопку i скинув дзвiнок. Ця мелодiя в нього стояла на І-два, тому вiн зрозумiв, що його брат живий, що старушенцiя не зарубала його брата.

Це ж не пенсiонерка зараз iз даху набирае його для переговорiв?

«Палiво», – подумав І-два. Вiн прикинув, що І-раз зашнурувався десь вглибинi даху вiд пенсiонерки. Вiн скинув дзвiнок.

«Палiво», – подумав І-три пiсля того, як власноручно вiдчинив дверi метро i побiг вздовж рейок до станцii. Вiн теж докумекав, що якщо І-два зараз брякне до І-раз, то це може викрити його сховок вiд баби на даху, якщо вiн там ховаеться.

Три Івани, один мозок на трьох.

Одна бабця, одна сокира на трьох.

остання медитацiя лiта

Було саме тридцять перше серпня, фiнальний день лiта. Передосiннi птахи втомлено сiдали на тремкi дроти й чутливi антени на даху, останнi овочi й фрукти пнулися з усiх сил, щоб встигнути достигнути до перших морозiв. Люди вечорами вдягали светри з вiзерунками оленiв та ялинок, прикриваючи ще жагучу засмагу. Першокласники обiймали олiвцi пiд подушкою, iм снився перший дзвоник i купа дружньоi дiтвори.

Баба Зося чудово почула, з якого закутка даху пролунала телефонна мелодiя. Вона дiстала з-за пазухи стос паперiв для перепису квартири вiд ii iменi на гопникiв Іванiв, поклала цi документи на смолянисте покриття даху, сiла на них у позi лотоса, наскiльки ii тiло дозволяло згадати, що таке поза лотоса, поклала поруч сокиру i задивилася вдалину. Так, нiби уявила, що дивиться за вiкно, де гойдався кучерявий хлопчик.

Бабуся за своi дев’яносто з гаком рокiв навчилася брати час за шкибарки.

Вона настiльки володiе часом, що коли смерть прийде до неi з косою, то вона стане перед смертю з сокирою. І ще невiдомо, хто кого.

пiстолет, живi сто лет

І-раз есемескою доклав усю малину братовi, який щойно йому дзвонив: «Я на кришi. Менi кришка».

Було зрозумiло, що брати мусять якомога швидше витягти брата з цiеi катакомби смертi.

І-два кабаном рвонув у квартиру за пiстолетом.