Апостол черні

З тими словами вiн простяг до неi руку, а друга, забандажована, спочивала в чорнiй опасцi.

– «Вона не кровава? – спитала, – я боюсь, що поражу вас». Їi великi очi спинилися вигребущо на нiм. Вiн вiдступив, немило вражений. «Вже непокровавлена, – вимовив зворушено. – Чи вже лiпше, а за кiлька день, може, i скину опаску й не станеться нiчого, хоч i доторкнетеся ii. Я не м’який!» Молоденька Ева не вiдповiла, поглянула соромливо на него, вiн усмiхнувся, i не подавав iй вдруге руки. «Що з тобою, Ево? – кликнув батько, змiшаний поведениям доньки.

 – Ти хора? Заховуешся, наче в гарячцi? – а до мужчин звертаючись, сказав: – Вона не зносить виду крови, i не може забути дикоi пригоди, особливо покалiченоi руки. Я не повинен був ii сьогоднi з собою брати. Простiть ii нечемнiсть, але наперлася iхати зо мною i я вволив ii волю. Ми дрожимо над нею. Вона одна в нас. Звичайно я ii до нiчого не силую. Якесь таке вдалося мiзерне». О. Захарiй обтер хустиною легко зiпрiле чоло, поглянув на годинник, i коли Зоня приступила до молодого дiвчати, попросити ii до свого стола, зайнятися тут нею хвилинку, звернувся душпастир виключно до Юлiяна: «Тепер, молодий паничу, я зроблю вам одну пропозицiю, котрою, може, не погордите сим разом. Коли ви були раз лицарем проти нас, то будьте ним i дальше. Загостiть сего лiта до нас на вакацii до Покутiвки. Ви не пожалуете сего. В нас околиця гарна, здорова i така повна чару. Ви скрiпитесь по студiях. Великий дубовий лiс, як мир… а розваги досить. Прогулки, куди схочете. Я постараюся вам о iзду верхом досхочу, коли забажаете. По великiм ставу, що лежить в нас недалеко саду приходства, будете веслувати до втоми. Вiн великий, чарiвний, пiд густим лiсом, повний риби i диких качок… а глубокий, поважний, аж iнодi жах забирае. Як хочете, будете i на лови ходити. Я сам не мисливий; в мене вода в серцi i менi не вiльно форсуватися. Зате з двора все хтось ходить. Або i з завiдателем лiсiв в С. зможете злучитися. Вiн вас сiеi штуки ще лiпше навчить. Що забажаете, будете мати. В нас i гарна бiблiотека. Не занудитесь. Любите книжки?

– А головно, ви будете свобiднi, як у себе тут, розумiйте. І щирi i синi очi душпастиря благали нiмо то батька, то сина, щоб сповнив його прохання.

Юлiян не вiдповiв, вiдгорнув волосся з чола. По його обличчю, при словi «бiблiотека», промайнуло мов свiтлом.

– «Кажете, отче, в вас бiблiотека, – обiзвався тут батько. – Юлiян ночами дочитуе, коли йому днi закороткi. Взагалi в нас всi читають, мене старого включивши.