Сагайдачний

Люде товпилися пiд вiкнами школи, ставали на пальцi, щоби понад голови других побачити таке чудо-диво, щоби побачити тих хлопцiв, яких бачили щодня.

Тим часом пригода, яка скоiлася вранцi з нападом на владику, донеслася у город. Котрийсь з гiльтаiв добрався туди i оповiдав, прибiльшуючи страхiття: шляхти було там кiлька тисяч, усiх напасникiв перевiшали, а тепер лагодяться напасти на город i всiх перерiзати. У страха великi очi. Кожний, оповiдаючи далi, прибiльшував. Донеслось до городськоi старшини, i всi дуже налякалися.

Православнi, бачачи це, думали, що з города нападуть на них. Запанувало велике подразнення. Шляхта стала готовитись до оборони. Кожний хапав, що в руки попало. Як не було шаблi, то вiдпинали люшнi вiд возiв. Треба було вибирати ватажка. Всi шукали за Грицьком, бо лише вiн мiг завести лад.

Шляхта не втерпiла i викликала Грицька зi школи. Стали йому розповiдати один наперед одного. З того вчинився пiд школою великий галас.

– Та-бо говори один, бо нiчого не розберу. – Вислухавши уважно, каже: – На те вони не зважаться. То якась сплетня. Коли б так справдi було, то хтось iз наших остерiг би нас, та ж там живуть i нашi люде. Треба справу провiрити. Пiдождiть на мене, лише спокiйно, не робiть галасу, не треба турбувати владику.

Вiн пiшов прямо пiд городськi ворота i, вимахуючи шапкою, каже:

– А що там, панове, так заворушились, чи татарiв вижидаете?

Нiхто не знав, що йому вiдповiсти.

– Створiть ворота i впустiть мене до города, а то до завтра не розмовимося.

Сторожа на валах стала нараджуватись i порiшили, що не буде нiякоi небезпеки, як одного чоловiка мiж себе пустять.

Створили ворота, i Грицько пiшов.

Шляхта за ним кликала:

– Не йдiть, Грицьку, то якась зрада.

Але вiн на те не зважав, пiшов прямо до ратушi, де зiбралися райцi радити над обороною города.

Усi дуже здивувалися, побачивши його тут. Всi знали добре старого Грицька Жмайла задля його вiку i розуму.

– Що у вас, панове, твориться? На вiйну готуетеся?

– То ви нам вiйну готуете, а ми лише обороняти себе будемо.

– Свят господи! А вам що у голову набрело? Хiба ж вiтання свого владики – то вiйна?

– Шляхта хоче на город напасти, – обзиваеться один, – за те, що якiсь гiльтаi вашого бiскупа зневажили.