Герострати

Так одного вечора, коли менi здалося, нiби я досить теоретично пiдготований, щоб братися за практику, замкнувши дверi крамницi i попередивши дружину, мовляв, я йду до одного добродiя, який продае колекцiю малюнкiв фльорентiйськоi школи (цей добродiй дiйсно iснував i його колекцiя теж, тiльки вiн зовсiм не збирався продавати малюнки, i малюнки тi носився з думкою купити не я, а мiй колега, про що, звичайно, моя дружина не мала найменшого поняття), i щоб вона не хвилювалася, якщо я трохи затримаюся, я вирушив у першу зазначену мною заздалегiдь частину мiста.

Мiсто назагал не становило для мене нового терену. Я жив у ньому багато рокiв, i менi доводилося заходити, залагоджуючи рiзнi справи, в найвiддаленiшi райони, хоч, звичайно, околицi я вiдвiдував далеко менше, нiж центр. У центрi я до подробиць пам'ятав майже кожну вулицю. Тiльки тепер я почував себе так, наче мене щойно привезли в це мiсто i поставили, аби я орiентувався, натягнувши менi на голову по самi плечi товсту водяну панчоху, яку я нiяк не мiг скинути i вона викривлювала усi предмети, i разом з тим цi викривленi предмети нiби й уосiблювали справжню дiйснiсть, на яку я втратив право.

Я почуваiв себе дуже дивно. Я антиквар, солiдна пересiчна людина, батько двох дiтей (хлопчик i дiвчинка), i раптом на цих вулицях уночi, та ще й з такою метою: потайки вiд усiх iду розшукувати матерiяли до бiографii мого вiдвiдувача!

Цю дiлянку мiста я вибрав першою з мого пляну тому, Що тут менi найчастiше траплялося проходити, i я навiть вiдчував до неi якусь симпатiю, хоч рiдко хто знаходив ii привабливою, а мiська управа взагалi плянувала ii перебудувати, правда, покищо безуспiшно за браком грошей.

Власне кажучи, моя симпатiя стосувалася спочатку двох кам’яних меланхолiйних нiби левiв, нiби гiпопотамiв, що тримали в лапах щити перед новою ратушею, а згодом з левiв-гiпопотамiв вона поширилася i на весь цей район, де скупчився гамiр цiлого мiста, яке саме тут перетинала центральна мiська вулиця, щоб в буднi днi радше скидалася на поклад, на який з циклопiчних сiтей вивернули нерiвномiрно озвучену рибу, що виприскувала з-пiд нiг, i по нiй примушували ходити.

Це особливо помiчалося бiля середньовiчноi брами, що заважала руховi мiста, яке невпинно розросталося.