Герострати

В мене склалося враження, наче вiд долонi до плеча в нього трiснуло м’ясо до кости й звiдтiля розкрився на все помешкання пругкий товстий вахляр чи легенi, що дихали, – моi калiки дуже неспокiйний народ, i я мушу пильнувати, аби вони не розбiглися й не влiзли в нову халепу, перш нiж видужають.

У хатi дiйсно я зауважив покалiчених тварин. Можливо, господар iх колекцiонував. Можливо… Тiльки iншоi думки я не виснував до кiнця. Вона обiрвалася, i я не пробував ii вiдновити.

– iх у вас справдi чимало, – вирiшив нарештi сказати я, так i не зважившись, чи вiдразу питати про мого вiдвiдувача, чи трохи задля ввiчливости почекати.

– Та чимало.

Вигляд помешкання й прийняття, яке аж нiяк не передбачалося моiм пляном, хоч тепер менi самому важко визначити, чого саме я очiкував, дезорiентували мене. Чому тут назбиралося стiльки тварин? Вони явно заважали. Я не сподiвався, нiби початок моiх розпитiв почнеться дуже приемно, однак чому вiн починався зразу якось не так? Чи не лiпше вибачитися, поки ще не пiзно, мовляв, я помилився дверима, й спробувати десь в iншому помешканнi, у якому покалiченi тварини не сидiли б на виду? Я нiчого не мав проти тварин, тiльки чому iх тут зiбралася аж така кiлькiсть? Вони розпорошували мою увагу.

– Ви не любите тварин? – спитав господар.

– Я? Нi, чому? Я люблю.

– Прошу, не звертайте на них уваги, проходьте. Не бiйтеся, це ж свiйськi тварини (пiд ослiнчиком явно сидiв шакал). Поки знайдеться iх господар, iм доводиться слухатися мене, хоч вони й так лагiднi.

Дивно, навiть те, що вiн зауважив, менi не сподобалося. Я припускаю, це незадоволення становило частку мого незадоволення самим собою, ладне обернутися при першiй нагодi проти кожного iншого, хто пробував його обiйти або знехтувати, поки я краще запаную над собою, хоч не виключене (бож при свiдках демонструвати свою безпораднiсть сердило), що воно й не залежало вiд мого настрою, а iснувало саме собою, тiльки я довiдався про нього лише тому, що слово «господар» раптом винесло менi перед очi пригадку, як на напевному освiтленнi, особливо такому, яке з будь-яких причин здаеться незвичним, я втрачаю здiбнiсть швидко реагувати.