Вігілії

Лишилася стерня.

Як мало зерен – цельофанний кошик.

Майбутне ледь вивiльнюеться з кушок, —

Вже iнше обертаеться стерно.

Ще час вiд часу дiйсности турнюр —

З-за рогу – проминальнiше й гiркiше.

Хорти пiдземнi хлепчуть чорну кашу,

Хоч маятники, що – за тлiн – турнiр.

Ще рiки – серед мороку – молочнi.

Як лунко, незахищено i лячно,

Де простору алмазна шевелюра.

Мов тiльки но з верстата ювелiра.

Все – порохом – герой i страхопуд.

У серцi – дрiт. В чуттях – найглибший спад.

Й на брамi пес, що в бiлiм колi спить.

ВІГІЛІЇ LIX

Як дзвiн у вусi, вглиб речей розгiн,

Де ще вiд дня позалишались пастки.

Ледь коливаються – плiвки надутi – пустки.

Розгвинчено i воду, i вогонь.

Поздовжнього побiльшала вага.

Скрiзь – губкою – стрiмкi й ламкi форпости.

Дитину в ваннi – проминальне – пестять.

Всi вiддалi, як тiсто, й тiльки ген,

Де устриця до обрiю прикута.

Ще жменька свiту з вiдсвiтом строкатим. —

Зiйшли на рiнь – i метушня, i галас.

І нi душi. Сама – рiвнина-голос.

Що – дiйснiсть, наче праскою – капрон.

Та Якiв, що iз Господом – на прю.

ВІГІЛІЇ LX

Видовжуеться присмерку сачок,

Де iнший берег, танучи, хлюпоче.

Ще тiльки неба пiвпригаслi печi.

День руки витер, – працю всю скiнчив,

Аби – на ранок – знову дитинчам —

Чи й серед ночi, – як кому приспiчить.

Сторч – тиша насуваеться сипуча,

На скипетр обертаючи – канчук.

Слаба – не пiтьма – простiр – на утори.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.