Про військове мистецтво

Письменники наголошують, що у солдата повиннi бути живi i веселi очi, мiцна шия, широкi груди, м’язистi руки, довгi пальцi, втягнутий живiт, повнi стегна, худi ноги; така людина завжди буде спритною i дужою – двi якостi, якi в солдата цiнуються вище за все.

Особливу увагу треба звертати на моральнiсть: солдат повинен бути чесним i совiсним; якщо цього немае, вiн стае знаряддям безладу i початком розпусти, бо нiхто не повiрить, що погане виховання може створити в людинi хоча б крихту хвалебноi вiйськовоi мужностi.

Значення такого вибору солдата величезне; i, щоб це стало вам зрозумiлiшим, я вважаю не зайвим i навiть необхiдним розповiсти про те, яких правил дотримувалися при вiдборi легiонiв вступники на посаду римських консулiв. Завдяки невпинним вiйнам старi солдати приходили на вiдбiр уперемiж з новачками, i консули могли судити про одних з досвiду, а про iнших – за здогадом. Треба зауважити, що при виборi солдата передбачаеться або одразу послати його в бiй, або негайно його навчати, але пустити в справу пiзнiше.

Я вже говорив i буду говорити надалi про всi заходи, необхiднi для пiзнiшоi бойовоi роботи солдата, бо хочу показати вам, як створюеться вiйсько в краiнах, де народних ополчень ранiше не було i де тому не може бути добiрних частин, якими можна скористатися одразу. У тих же краiнах, де вiйсько утворюеться велiнням влади, воно може бути пущене в дiло негайно, як це було в Римi i тепер ще спостерiгаеться у швейцарцiв. Якщо при такому порядку вiдбору до вiйська потрапляють i новобранцi, то вони одразу зустрiчаються з безлiччю досвiдчених солдатiв, якi звикли до строю, i змiшання старих з молодими утворюе едину i мiцну бойову частину.

Крiм того, коли iмператори перейшли до порядку зосередження вiйськ в суворо визначених постiйних мiсцях, вони стали призначати для навчання так званих тиронiв, тобто молодих солдатiв, особливого керiвника, як це видно з життепису iмператора Максимiна.

Поки в Римi тримався вiльний лад, навчання це проводилося не в таборах, а в самому мiстi.

Молодь пiд час цих занять звикала до вiйськових вправ, i, коли ii потiм посилали вже в бiй, вона була настiльки загартована досвiдом цiеi уявноi вiйни, що вмiла легко зорiентуватися в умовах справжнього бойового життя. Однак згодом, коли iмператори вiдмовилися вiд цього способу навчання, iм довелося встановити той порядок, який я вам вже описав.

Переходжу тепер до римського способу набору легiонiв.