Пітер Пен

Пiтер Пен

Джеймс Метью Баррi

Повiсть шотландського письменника Джеймса Метью Баррi (1860–1937) «Пiтер Пен» – це романтична казка про свiт дитинства. Головний герой Пiтер Пен – хлопчик, який не хоче ставати дорослим, – живе у дивовижнiй краiнi Нiколандii разом iз загубленими дiтьми. Їм подобаеться жити поряд з феями на деревах, лiтати та повсякчас влаштовувати рiзнi витiвки, але хлопчикам бракуе мами. І iхнiй ватажок Пiтер Пен знаходить дiвчинку Вендi, яка погоджуеться стати iхньою мамою i полетiти до Нiколандii разом зi своiми двома братами.

Про дивовижнi пригоди Вендi, Пiтера Пена, феi Тiнкер Белл та загублених хлопчикiв читайте у цiй веселiй, з яскравими малюнками книжцi.

Джеймс Метью Баррi

Пiтер Пен

Роздiл 1

Пiтер Пен порушуе спокiй

Усi дiти, окрiм лише одного, Пiтера Пена, рано чи пiзно виростають. Наскiльки швидко це стаеться, Вендi з’ясувала самотужки. Якось, коли iй було всього два рочки, вона бавилася в садочку. Зiрвала одну квiтку i побiгла з нею до мами.

Мабуть, Вендi цiеi митi була дуже гарненька, бо мама, панi Дарлiнг, поклала ii руку на свое серце й аж заплакала:

– І чому ти не можеш залишитися такою назавжди?

Тiльки й усього трапилося мiж ними, але вiдтепер Вендi знала, що мусить вирости. Ви про це дiзнаетеся, щойно вам виповнюеться два рочки. Два – це початок кiнця.

Ця родина жила в будинку № 14 (таким був номер iхньоi оселi на цiй вулицi), i поки не з’явилася Вендi, ii мати була найголовнiшою. Вона була справжньою ледi з романтичним складом розуму i таким милим глузливим ротиком.

Їi романтичний характер нагадував крихiтнi коробочки, якi привозять iз загадкового Сходу. Вiдкриеш одну – а в нiй iнша, менша, а в тiй ще одна, i так безперестану. Їi солодкий рот мiг дарувати поцiлунок, якого Вендi завжди прагнула, i його було добре помiтно в правому куточку губ.

Життевий шлях панi Дарлiнг був таким: багато джентльменiв, якi були юнаками, коли вона була дiвчиною, виявили одночасно, що вони закохалися в неi, й усi рушили до неi додому, щоб запропонувати своi руку та серце, за винятком пана Дарлiнга, який гукнув вiзника й усiх випередив i таким чином став ii обранцем.

Вiн отримав вiд неi все, окрiм внутрiшньоi коробочки i заповiтного поцiлунку. Вiн так i не дiзнався про цю коробочку, а з часом вiдмовився вiд спроби отримати й поцiлунок. Вендi думала, що його мiг би отримати лише Наполеон, але менi здаеться, що вiн пiшов би, пiймавши облизня, наостанок спересердя грюкнувши дверима.