Аліса в Дивокраї

Алiса в Дивокраi

Льюiс Керролл

Льюiс Керролл – псевдонiм Чарлза Лутвiджа Доджсона (1832–1898), блискучого оксфордського математика, який зажив всесвiтньоi слави своiми фантасмагорiйними творами – «Алiса в Дивокраi» та «Алiса в Задзеркаллi». У 1865 роцi вiн опублiкував iсторiю маленькоi дiвчинки Алiси, яка провалилася у кролячу нору i вiдкрила зовсiм iнший свiт – неймовiрний, дивовижний i повний усiляких небезпек. Вiдтодi розпочалися безсмертнi пригоди Алiси – можливо, найзнаменитiшоi героiнi англiйськоi лiтератури.

Льюiс Керролл

Алiса в Дивокраi

Крiзь лiтнiй золотавий день

Наш човник ледь пливе,

Бо в ручках крихiтних весло

Вертиться, мов живе,

А юнi очi бачать скрiзь

Щось дивне та нове.

Жорстока трiйце! Ви, кого

Не зморить i до ночi,

Про казку просите того,

Хто так спочити хоче!

Та що там важить голос мiй

Супроти трьох дiвочих…

Велична Прима вiддае

Наказ почать скорiше,

Секунда молить: «Будуть хай

Дивацтва там i вiршi!»,

А Терцiя перепиня

Лиш раз на мить, не бiльше.

Та ось вже дивляться вони,

Принишклi i мовчазнi,

Як Дивокраем тихо йде

Дiвчатко увi снi,

І майже вiрять в те, що е

Всi речi цi чуднi.

І раз у раз, коли вогонь

Фантазii загас,

І бiдолаха каже: «Я

Закiнчу потiм сказ»,

Маленькi бестii кричать:

«Прийшов для потiм час!»

Так поставав наш Дивокрай:

Химернi цi мiсця

Творили ми разом, коли

Нас путь втiшала ця.

Та ось додому вже йдемо —

І сказ добiг кiнця.

Алiсо! Казку цю сховай

Туди, де серця стук,

В тi сховки, для яких нема

Нi часу, нi розлук,

І бережи, як в чужинi

Букетик з рiдних лук.[1 - У цьому вiршi втiленi спогади Льюiса Керролла про один iз найщасливiших днiв його життя, 4 липня 1862 року, коли вiн та його приятель Робiнсон Дакворт попливли iз трьома сестрами Лiдделл на прогулянку вгору Темзою. Примою у вiршi автор назвав Лорiну Шарлотту, Секундою – саму Алiсу, а Терцiею – наймолодшу сестру Едiт. Саме цього дня народилися першi пригоди Алiси в Дивокраi, що потiм розвинулися в ту чарiвну книгу, яка вiдома нам сьогоднi.]

Роздiл перший

У глиб кролячоi нори

Алiсi почало вже неабияк набридати отаке сидiння з сестрою на бережку, коли геть нiчим розважитися: раз-другий вона зазирнула до книжки, яку сестра саме читала, та в нiй не було нi малюнкiв, нi дiалогiв.