Аліса в Задзеркаллі

 – Я порадила б тобi пiти в iншому напрямку.

Алiсi це здалося нiсенiтницею, тож вона промовчала i попрямувала до Чорноi Королеви. На ii подив, Королева миттю зникла з очей, i дiвчинка виявила, що знов заходить до будинку крiзь дверi.

Трохи сердита, вона вiдскочила назад i пiсля довгого виглядання Королеви (яку вона зрештою видивилася далеченько звiдси) вирiшила, що цього разу треба випробувати план iз ходiнням у зворотному напрямку.

Це спрацювало блискуче. Не минуло й хвилини, як вона опинилася нiс у нiс iз Чорною Королевою, ще й просто бiля того пагорба, до якого так довго намагалася дiстатися.

– Звiдки ти прийшла? – запитала Чорна Королева. – І куди прямуеш? Дивися вгору, говори ввiчливо й не крути весь час пальцями.

Алiса взяла до уваги цi настанови й пояснила, наскiльки змогла, що збилася зi свого шляху.

– Не знаю, що ти маеш на увазi пiд «СВОЇМ шляхом», – сказала Королева, – бо тут усi шляхи належать МЕНІ… Але чому ти взагалi сюди потрапила? – додала вона м’якшим тоном.

Алiса трохи здивувалася, але надто благоговiла перед Королевою, щоб не повiрити ii словам. «Перевiрю це, коли повернуся додому, – подумала вона собi, – наступного ж разу, як трохи спiзнюватимуся на обiд».

– Настав час вiдповiдати, – сказала Королева, подивившись на годинника. – Вiдкривай рота ТРОХИ ширше, коли говориш, i завжди кажи «Ваша Величносте».

– Я просто хотiла побачити, який сад iз себе, Ваша Величносте…

– Так, правильно, – похвалила Королева, потрiпавши Алiсу по головi, що тiй геть не сподобалося, – хоча, якщо вже ти сказала «сад»… от Я бачила сади, у порiвняннi з якими цей здасться дикою чащобою.

Алiса не наважилася сперечатися щодо цього, натомiсть продовжила:

– …i я думала пiднятися на верхiвку того пагорба…

– Якщо вже ти сказала «пагорб», – перервала Королева, – то Я могла би показати тобi пагорби, поглянувши на якi ти б сказала, що оце – рiвнина.

– Нi, я б не сказала, – промовила Алiса, звабившись нарештi на суперечку, – бо пагорб, знаете, НІЯК НЕ МОЖЕ бути рiвниною.

Королева похитала головою:

– Можеш називати це нонсенсом, якщо хочеш, але Я чула нонсенс, у порiвняннi з яким цей був би логiчним, наче словник!

Алiса знов зробила реверанс, бо з Королевиного тону iй здалося, що та ТРІШКИ образилася. Деякий час вони крокували в тишi, поки не вийшли на низенький пагорб.